Єлизавета Ґрановська

Єлизавета Ґрановська з Пілецьких[5][6] (також Єлизавета Грановська[7]; пол. Elżbieta Granowska; бл. 1372 — 12 травня 1420, Краків) гербу «Топор» — шляхтичка, королева Русі.

Єлизавета Ґрановська
пол. Elżbieta Granowska
Elżbieta z Pileckich Granowska.PNG
[[Файл:|90px|Єлизавета Ґрановська]]
Прапор
Королева Русі
19 листопада 1417 — 12 травня 1420
Коронація: 19 листопада 1417
Попередник: Анна Цельська
Наступник: Софія Гольшанська
Королева Польщі
19 листопада 1417 — 12 травня 1420
Коронація: 19 листопада 1417
Попередник: Анна Цельська
Наступник: Софія Гольшанська
 
Народження: 1372[1][2]
Смерть: 12 травня 1420[1]
Краків, Королівство Польське[1]
Поховання: катедра святих Станіслава і Вацлава
Країна: Польща[3]
Рід: Q63531244? і Granowscyd
Батько: Оттон з Піліці[4]
Мати: Ядвіґа з Мельштина (старша)
Шлюб: Wiseł Czambord, Q9375008? і Владислав II Ягайло
Діти: Q10826212? і Ян Пілецький

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
Пілецькі гербу Топор
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
Пілецький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
Оттон Пілецький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
Пілецька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Ґрановська, Королева Русі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Лелівіта
 
 
 
 
 
 
 
Спицімір Лелівіта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
Іоанн Лелівіта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Петро Богорія
 
 
 
 
 
 
 
Станіслава Богорія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
матір Станіслави
 
 
 
 
 
 
 
Гедвіґа Лелівіта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія з Ксьонжа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЖиттєписРедагувати

 
весілля Ягайла та Грановської, історична реконструкція, 2014

Народилася близько 1372 року. Батько — львівський (руський) староста,[8] сандомирський воєвода, генеральний староста Великопольщі Оттон Пілицький. Матір — Ядвіга з Мельштина.

Єлизавета 4 рази була заміжньою, в тому числі за Вінцентієм з Гранува, востаннє — за королем Владиславом II Ягайлом. Примас Миколай Тромба відмовлявся їх вінчати, обряд провів єпископ Ян Жешовський[9] у неділю — 2 травня 1417 року в парафіяльному костелі міста Сянік, незважаючи на спротив багатьох відомих людей.[10] Спротив був як серед Знаті, так і серед представників Церкви. Пояснювався цей спротив кількома причинами. Церква відмовлялася вінчати Єлизавету і Короля, оскільки матір Єлизавети Ядвіга Мельштинська була хрещеною матір'ю Короля, а сама Єлизавета була кілька раз одруженою. Знать же боялася посилення політичної вагомості родів Лелівіт, Богорія і Пілецьких, з якими Єлизавета була пов'язана родинними узами.

Була власницею містечка Біще, де 1417 року перебувала з чоловіком.[11]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #131449176 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Find a Grave — 1995.
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. Lundy D. R. The Peerage
  5. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.-жовт.). — 240 с. — С. 37, 39. — ISSN 0130-5247.
  6. Михайловський В. Ягайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 721—722. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  7. Україна: антологія пам'яток державотворення X—XX ст. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]. — К. : Основи, 2008. — Т. 2: Ренесанс ідеї української державності (XIV—XIVI ст.). — С. 544. — ISBN 978-966-500-292-5.
  8. Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 552. (пол.) — S. 552. (пол.)
  9. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 602. (пол.)
  10. Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polskа Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXІV/…. — Zeszyt …. — S. 64. (пол.)
  11. Клименко О., Уніят В., Файфура В. Біще // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 140—141. — ISBN 966-528-197-6.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати