Відкрити головне меню

Ян Жешовський (львівський архиєпископ)

Ян Жешовський гербу Півкозич (пол. Jan Rzeszowski; 1345 або 1346 — 12 серпня 1436, Піркув) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч. Останній Галицький, перший Львівський латинський архієпископ.

Ян Жешовський
Jan Rzeszowski
 
Народження: 1345 або 1346
Смерть: 12 серпня 1436(1436-08-12)
Піркув, нині П'юркув
Батько: Ян Пакославиць зі Стружиськ

ЖиттєписРедагувати

Народився 1345 або 1346 року. Його батьком був Ян Пакославиць зі Стружиськ[1] і Ряшева (пол. Jan Pakosławic ze Stróżysk i Rzeszowa) гербу Півкозич,[2] лицар, дипломат короля Казимира ІІІ,[3] впливовий чоловік свого часу.[4]

1363 року: як клірик Краківської дієцезії був студентом канонічного права Падуанського університету; батько, перебуваючи в Авіньйоні як посол Казимира ІІІ, в Папській курії отримав для сина експектативу на посаду опольського архідиякона.[2] Став краківським каноніком після смерті Сенгнева Влосьцейовиця (пол. Sięgniew Włościejowic; після нього став Ян Длуґош).[4]

Папське підтвердження призначення його Галицьким архієпископом датується 26 серпня 1412. 28 серпня 1412 папа видав буллу, якою Львівський латинський архієпископ отримував у підпорядкування суфраганії у Кам'янці на Поділлі, Києві, Сереті, але її на протязі 2 років не вислали до Корони через конфлікт з львівським плебаном Іоанном, який, згідно з канонічним правом, мав надати згоду щодо переведення його парафіяльного костелу до статусу катедри. У жовтні 1413 року брав участь у польсько-литовському з'їзді в Городлі.[5] Урочистості з нагоди входження на посаду у Львові відбулись у надвечір'я Різдва Христового 1414 року за присутності руського старости Івана з Обехова (пол. Obiechów) та шляхти. У лютому-березні 1415 року перебував у Галичі, певне, через перенесенням інституції звідси до Львова. До Львова прибув перед 24 березня, щоб перебувати у місті під час візиту короля (березень-квітень). Після відмови його попередника на посаді у Галичі Миколая Тромби провів обряд вінчання короля Ягайла та Ельжбету Ґрановську[6] у неділю — 2 травня 1417 року в парафіяльному костелі міста Сянік. Брав участь у коронації Е. Ґрановської восени 1417.[7] У 1421 році в Кукільниках за сприяння Яна Жешовського було споруджено перший костел.[8] За дозволом короля 7 березня 1424 заснував місто на німецькому праві на «ґрунті» села Дунаїв. Перебудував належну раніше плебану Янові кам'яницю у Львові. У березні 1435 брав участь у судовому вічі у Городку Галицькому, першому, що було пов'язане з впровадженням польського земського права в Королівстві Русі.

Помер 12 серпня 1436 року у власному дворі в Піркуві (нині с. П'юркув (пол. Piórków), ґміна Бацьковіце Опатовського повіту), проживши 90 чи 91 рік. Був похований у костелі Святого Хреста бенедиктинського монастиря на Лисці, поблизу великого вівтаря старого хору. Його надгробок з частково нечитабельною інскрипцією існував ще 1707 року.[9]

Участь у дискримінації населення ГаличиниРедагувати

Ян Жешовський був активним співучасником компанії із насильницької експансії римо-католицизму на теренах Галичини. Зокрема, за його безпосереднім керівництвом у вірменської громади Львова було відібрано храм Івана Хрестителя та передано нечисельній тоді католицькій громаді[10]. Крім того, за допомогою нової польської влади був здійснений погром осередку православного єпископа у Перемишлі, під час якого із кафедрального собору було викопано і викинено поховання давньоруських князів, котрі княжили у місті у ХІ - ХІІ століттях. Сам собор передано для вжитку римо-католицький громаді[11], а єпархія була змушена переселитись в один із монастирів коло Старого Самбора. В Городку давньо-руських храм був переданий кільком монахам ордену францисканців.

ПриміткиРедагувати

  1. нині Строжиська (пол. StrożyskaStróżyska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — Т. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.))
  2. а б Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 62.
  3. Kurtyka J, Szczur S. Rzeszowski Jan (właściwie: Jan Pakosławic ze Stróżysk i Rzeszowa) h. Półkozic (zm. 1374) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polskа Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXІV/…. — Zeszyt …. — S. 57. (пол.)
  4. а б Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 63.
  5. Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 64.
  6. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 602. (пол.)
  7. Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 64.
  8. Kąkolniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — Т. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 940. (пол.)
  9. Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 68.
  10. Поліщук Н. Храм святого Івана Хрестителя у Львові та ікона Львівської Богородиці
  11. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 430.

ДжерелаРедагувати

  • Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polskа Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXІV/…. — Zeszyt …. — S. 62—70. (пол.)

ПосиланняРедагувати