Ксилотрех пантера
Ксилотрех пантера | ||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Xylotrechus pantherinus Savenius, 1825 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Ксилотре́х панте́ра (лат. Xylotrechus pantherinus Savenius, 1825) — вид жуків з родини вусачів.
X. pantherinus — європейсько-сибірський вид у європейсько-сибірському зооґеографічному комплексі. Вид поширений в Європі, Кавказі, Росії. У Карпатському Єврорегіоні трапляється в передгір'ях на північно-східному та заходить в середньогір'я на південно-західному макросхилах Українських Карпат.
Приурочений до вербових гаїв. Комахи зустрічаються рідко, на зрубах та вітровалах, в купах дров вздовж річок, квітів не відвідують. Літ триває з червня по серпень. Личинка розвивається в деревині верби козячої (Salix caprea L.).
Лоб у цього виду помітно звужений на середині. Передньоспинка довша за свою ширину, із охристими поздовжніми смугами та плямами. Забарвлення буре, часто чорне. Надкрила в рябому, охрового кольору, волосяному покриві, на фоні якого виділяються такого ж забарвлення перев'язь в другій третині, вершини та три плями біля середини. Довжина тіла 10-16 мм.
У личинки з кожної сторони голови по 1 вічку. Гіпостом з поперечними борозенками. Верхня губа поперечна. Мандибули з неглибокою поперечною борозною. Основна частина пронотуму, терґіти і стерніти середньо- і задньогрудей, а також сегменти черевця покриті мікроскопічними шипиками. Ноги рудиментарні у вигляді маленького нечленистого горбика. Мозолі черевця з 4-а поздовжніми борозенками. Дихальця великі, овальні.
Генерація — 2-3-річна.
Література
ред.- Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
Посилання
ред.- Систематика виду на порталі BioLib (англ.) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Зображення та відомості про вид на порталі cerambyx.uochb.cz (англ.)
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |