Піколезна мала
| Піколезна мала | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Xenops minutus Sparrman, 1788 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Turdus minutus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Піколе́зна мала[2] (Xenops minutus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 11,5-12,5 см, вага 12 г. Голова коричнева, над очима кремові "брови", на щоках білуваті "вуса". Верхня частина тіла коричнева, надхвістя і хвіст рудуваті. Крила темно-коричневі, на крилах охристі смуги. Нижня частина тіла блідо-оливково-коричнева, смужки на ній відсутні. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів горло темно-коричневе.
Підвиди ред.
.jpg)
Виділяють десять підвидів:[3]
- X. m. mexicanus Sclater, PL, 1857 — від південної Мексики (на південь від Веракруса і північної Оахаки) до Гондураса;
- X. m. ridgwayi Hartert, EJO & Goodson, 1917 — від Нікарагуа до центральної Панами;
- X. m. littoralis Sclater, PL, 1862 — від східної Панами і північної Колумбії до західного Еквадору і північного заходу Перу (Тумбес);
- X. m. neglectus Todd, 1913 — північно-східна Колумбія (на південь до Кундінамарки) і північно-західна Венесуела (на схід до Міранди);
- X. m. remoratus Zimmer, JT, 1935 — східна Колумбія (на схід від Мети і Катети), південно-західна Венесуела (південний захід Амасонасу) і північно-західна Бразилія (північний захід Амазонаса, на схід до Ріу-Негру);
- X. m. ruficaudus (Vieillot, 1816) — східна Колумбія (Вічада), південна і східна Венесуела (від Амасонаса і Болівара) до півострова Парія[en]), Гвіана і північна Бразилія (на схід від Ріу-Негру);
- X. m. olivaceus Aveledo & Pons, 1952 — гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели;
- X. m. obsoletus Zimmer, JT, 1924 — схід Еквадору і Перу, північ Болівії і захід Бразильської Амазонії (на південь від Амазонки. на схід до Мадейри);
- X. m. genibarbis Illiger, 1811 — північ центральної Бразилії (на південь від Амазонки, від Мадейри на схід до Піауї та на південь до Мату-Гросу і на північ до Гоясу);
- X. m. minutus (Sparrman, 1788) — східне узбережжя Бразилії (від Параїби до Санта-Катарини), схід Парагваю (на схід від Каніндею і Каагвасу) та північний схід Аргентини (Місьйонес).
Деякі дослідники виділяють всі підвиди, за винятком типового, у окремий вид Xenops genibarbis[4].
Поширення і екологія ред.
Малі піколезни мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Парагваї і Аргентині. Вони живуть у вологих рівнинних і заболочених тропічних лісах і на узліссях. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря, переважно на висоті до 900 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами та їх личинками, яких шукають в гнилій деревині та під корою. Гніздяться в дуплах дерев, які встелюють рослинними волокнами, на висоті від 1,5 до 9 м над землею. В кладці 2 білих яйця, насиджують і самиці. і самці.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Xenops minutus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 вересня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Xenops genibarbis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 вересня 2022
Джерела ред.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
- Stiles and Skutch, A guide to the birds of Costa Rica ISBN 0-8014-9600-4
Посилання ред.
- Skutch, Alexander F. (1969). Plain xenops (PDF). Life Histories of Central American Birds III: Families Cotingidae, Pipridae, Formicariidae, Furnariidae, Dendrocolaptidae, and Picidae. Pacific Coast Avifauna, Number 35. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 317—326.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |