USS Argonaut (SM-1)
«Аргонот» (англ. USS Argonaut (SM-1) — американський підводний човен типу «V», четверта серія, що перебував у складі військово-морських сил США у роки Другої світової війни.
| «Аргонот» | ||
|---|---|---|
| USS Argonaut (SM-1) | ||
 | ||
| Американський ПЧ «Аргонот» | ||
| Верф | .svg){kind=small} Portsmouth Naval Shipyard, Кіттері
| |
| Під прапором | США
| |
| Належність |  ВМС США
| |
| Порт приписки | Ньюпорт Сан-Дієго Перл-Гарбор Брисбен | |
| Закладений | 1 травня 1925 | |
| Спуск на воду | 10 листопада 1927 | |
| Введений до складу флоту | 2 квітня 1928 | |
| Виведений зі складу флоту | 26 лютого 1943 | |
| На службі | 1928—1943 | |
| Загибель | 10 січня 1943 року потоплений японськими есмінцями поблизу Рабаула | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Тихоокеанський ТВД * Рейд на Макін | |
| Нагороди |  2 бойових зірки  
| |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | дизель-електричний торпедний ДПЧ | |
| Розробник проєкту | Electric Boat
| |
| Вартість | $ 6 150 000 | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 15 вузлів (28 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 8 вузлів (15 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 60 м | |
| Гранична глибина занурення | 91 м | |
| Дальність плавання | 8 000 миль (15 000 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) (надводна) або 18 000 миль (33 000 км) на швидкості 10 вузлів з повною заправкою | |
| Автономність плавання | 10 годин на швидкості 5 вузлів (9,3 км/год) | |
| Екіпаж | 86 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 109—116 м | |
| Ширина корпусу найб. | 10,3 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,8 м | |
| Водотоннажність надводна | 2 750 т | |
| Силова установка | ||
|
дизель-електрична; 2 × головні дизельних двигуни BuEng[Прим. 1] 2 × допоміжні дизелі BuEng MAN[Прим. 2] |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 1 400 к.с. (основні дизелі) 2 × 400 к.с. (допоміжні дизелі) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 152-мм корабельних гармати Mk. 6"/53 Mark XII Mod 2 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед 2 × 1016-мм мінних загороджувачі (60 мін) | |
| Історія служби | |
|---|---|
| У складі |
12-та дивізія ПЧ 20-та дивізія ПЧ 7-ма дивізія ПЧ 4-та ескадра ПЧ |
| Командувачі |
Lt.Cdr. Стівен Барчет Lt.Cdr. Джон Рівз Пірс |
| Операції | 3 походи |
«Аргонот» був закладений 1 травня 1925 року на верфі компанії Portsmouth Naval Shipyard у Кіттері, штат Мен. 10 листопада 1927 року він був спущений на воду, а 2 квітня 1928 року увійшов до складу ВМС США.
Підводний човен брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; бився у Тихому океані. Загалом здійснив 3 бойових походи. За проявлену мужність та стійкість у боях «Аргонот» удостоєний двох бойових зірок і трьох медалей.
Особливості контрукції ред.
«Аргонот» був першим і єдиним у США спеціалізованим підводним мінним загороджувачем. V-4 мав 4 533-мм носові торпедні апарати і два кормові апарати для постановки мін. Через два відсіки проходила спеціальна труба, в яку після викиду міни подавалась вода для компенсації втрати ваги. У цій же трубі зберігався додатковий запас із 8 мін, інші зберігалися у трьох відсіках і переміщалися за допомогою гідравлічних черв'ячних валів.
Історія служби ред.
Після введення в експлуатацію V-4 увійшов до складу 12-ї дивізії підводних човнів, яка базувалася в Ньюпорті, штат Род-Айленд. Вже з початку служби на кораблі виявилися постійні проблеми з рухомою установкою, але заміна двигуна була відкладена через війну, а дизелі MAN були постійним джерелом проблем.
У січні-лютому 1929 року V-4 пройшов серію випробувань біля Провінстауна, штат Массачусетс. Під час пробного занурення протягом цього періоду він занурився на глибину 97 м. Це стало найбільшою глибиною, якої досягла американський підводний човен на той час. 26 лютого 1929 року V-4 перевели до 20-ї дивізії ПЧ. 23 березня човен прибув до Сан-Дієго. Звідти він брав участь у бойових навчаннях і здійснював навчальні походи вздовж Західного узбережжя.
19 лютого 1931 року V-4 був перейменований на «Аргонот», а 1 липня — у SM-1 (підводний човен, мінний загороджувач). 30 червня 1932 року він прибув до Перл-Гарбора, де увійшов до 7-ї дивізії ПЧ. Човен виконував завдання з мінування, патрулювання та іншу рутинну роботу. Згодом «Аргонот» став флагманом 4-ї ескадри підводних човнів. У квітні 1941 року корабель повернувся на західне узбережжя для участі в тактичних навчаннях флоту.
28 листопада 1941 року підводний човен «Аргонот» спільно з «Траут» вийшов з Перл-Гарбора для патрулювання району островів Мідвей. 7 грудня, при черговому сплитті на «Аргоноті» отримали радіограму про атаку Японії на Перл-Гарбор. Незабаром човен був переведений у режим повної бойової готовності і попрямував на пошук джерела ведення артилерійського вогню біля Мідвея, де мав безрезультатну швидкоплинну сутичку з двома японськими есмінцями, що обстрілювали американські об'єкти на атолі.
20 січня 1942 року підводний човен зустрівся з есмінцем «Літчфілд» і в його супроводі повернувся в Перл-Гарбор.
26 серпня 1942 року підводний човен «Аргонот» після капітального ремонту та циклу глибокої модернізації на верфях Mare Island Naval Shipyard у Вальєхо повернувся до Перл-Гарбору. 22 вересня його бортовий номер було змінено з SM-1 на APS-1. Наприкінці року підводний човен був перебазований у Брисбен. У грудні «Аргонот» вирушив у похід під командуванням Джона Пірса для патрулювання небезпечного району між Новою Британією та Бугенвілем, на південь від архіпелагу Бісмарка.
2 січня 1943 року корабель потопив японський канонерський човен «Ібон-мару» в Новогвінейському морі. 10 січня на «Аргоноті» виявили конвой із п'яти суховантажів у супроводі трьох есмінців, «Майкадзе», «Ісокадзе» та «Хамакадзе», який повертався до Рабаула з Лае. Випадково атаку підводного човна на конвой помітили з американського бомбардувальника. Один із членів екіпажу бачив влучення торпеди в есмінець та контратаку японських есмінців. Потім ніс «Аргонота» пішов над водою під незвичайним кутом. Було очевидно, що човен пошкоджений вибухом глибинної бомби. Есмінці продовжували циркулювати навколо «Аргонота» і безперервно обстрілювати човен, який незабаром зник під водою і більше не виходив на зв'язок. На борту «Аргонота» загинуло 102 людей, що стало найбільшою втратою американського підводного флоту за всю війну. 26 лютого підводний човен був виключений з регістру ВМФ.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Виноски
- ↑ розробка компанії MAN
- ↑ В ході модернізації 1942 року рухома установка змінена на 4 x дизельні двигуни General Motors Winton потужність по 1 200 к.с. (890 кВт) кожний, 1 × GM Winton 300 кВт (400 к.с.) і 1 x допоміжний дизельний генератор GM Winton 150 кВт (200 к.с.), 2 × 120-елементні АКБ Exide ULS37, 2 × електромотори Ridgway по 1 100 к.с. (820 кВт) кожний
- Джерела
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: USS Argonaut (SM-1) |
- Argonaut (i) (SS-166). на uboat.net. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 5 травня 2022. (англ.)
- Argonaut (SM-1 / APS-1 / SS-166). на navsource.org. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 5 травня 2022. (англ.)
- USS Argonaut 80-G-11741 [Архівовано 5 травня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
- Argonaut (SS 166) [Архівовано 5 травня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
- USS Argonaut (V-4, SM-1, APS-1, SS-166) [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- The Loss Of USS ARGONAUT (SM-1/APS-1) [Архівовано 4 серпня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- USS V-4, Argonaut SF-7 (SS-166) [Архівовано 17 листопада 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Література ред.
- Friedman, Norman (1995). U.S. Submarines Through 1945: An Illustrated Design History. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. pp. 285—304. ISBN 1-55750-263-3.
- Lenton, H. T. American Submarines (Navies of the Second World War) (Doubleday, 1973), ISBN 0-38504-761-4