Кущівник рудий

вид птахів
(Перенаправлено з Thamnistes anabatinus)
Кущівник рудий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Сорокушові (Thamnophilidae)
Рід: Рудий кущівник (Thamnistes)
Вид: Кущівник рудий
Thamnistes anabatinus
Sclater & Salvin, 1860[2]
Ареал виду (за винятком групи підвидів aequatorialis)
Ареал виду (за винятком групи підвидів aequatorialis)
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Thamnistes anabatinus
Віківиди: Thamnistes anabatinus
ITIS: 563382
МСОП: 103660237
NCBI: 288064

Кущівни́к рудий[3] (Thamnistes anabatinus) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.

Опис ред.

Довжина птаха становить 13-14 см, вага 19-23,6 г. Верхня частина тіла оливково-коричнева, тім'я руде, над очима блідо-охристі "брови". Крила і хвіст руді. Нижня частина тіла блідо-оливково-жовта. Дзьоб міцний, дещо гачкуватий. У самців на спині малопомітна рудувато-оранжева пляма.

Підвиди ред.

Виділяють шість підвидів:[4]

  • T. a. anabatinus Sclater, PL & Salvin, 1860 — атлантичні схили на південному сході Мексики (східна Оахака, Табаско, Чіапас), на півночі Гватемали, на півдні Белізу та на півночі і сході Гондурасу;
  • T. a. saturatus Ridgway, 1908 — Нікарагуа, Коста-Рика і крайній захід Панами;
  • T. a. coronatus Nelson, 1912 — центральна і східна Панама та північно-західна Колумбія;
  • T. a. intermedius Chapman, 1914 — захід Колумбії і Еквадору (на південь до Ель-Оро);
  • T. a. gularis Phelps, WH & Phelps, WH Jr, 1956 — крайній північний захід Венесуели (Тачира) і сусідні райони північно-східної Колумбії;
  • T. a. aequatorialis Sclater, PL, 1862 — східні передгір'я Анд в Колумбії, Еквадорі і північному Перу (на південь до Мараньйону).

Перуанський кущівник раніше вважався підвидом рудого кущівника, однак був визнаний окремим видом[5]. Деякі дослідники також виділяють підвиди T. a. gularis у T. a. aequatorialis окремий вид Thamnistes aequatorialis[6].

Поширення і екологія ред.

Руді кущівники мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Венесуелі. Вони живуть у верхньому ярусі і кронах вологих рівнинних і гірських тропічних лісів та у вторинних заростях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1700 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами та іншими безхребетними, яких збирають з листя, як віреони. Гніздо глибоке, чашоподібне, розміщується на деревію, на висоті від 7 до 15 м над землею. В кладці 2 білих яйця, поцяткованих коричневими плямками. Будують гніздо, насиджують кладку і доглядають за пташенятами і самиці, і самці.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Thamnistes anabatinus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 вересня 2022
  2. Sclater, Philip L.; Salvin, Osbert (1860). Characters of eleven new species of birds discovered by Osbert Salvin in Guatemala. Proceedings of the Zoological Society of London. 28 (2): 298-301 [299]. Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 4 березня 2018.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Antbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 вересня 2022.
  5. M.L. Isler & B.M. Whitney. Species limits in the genus Thamnistes (Aves: Passeriformes: Thamnophilidae): an evaluation based on vocalizations. „Zootaxa”. 4291 (1), ss. 192–200, 2017. doi:10.11646/zootaxa.4291.1.12. 
  6. BirdLife International (2016). Thamnistes aequatorialis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 29 вересня 2022

Посилання ред.

  • Skutch, Alexander F. (1969). Russet antshrike (PDF). Life Histories of Central American Birds III: Families Cotingidae, Pipridae, Formicariidae, Furnariidae, Dendrocolaptidae, and Picidae. Pacific Coast Avifauna, Number 35. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 197—200. Архів (PDF) оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 15 грудня 2020.