Сокироносиця струнка

вид рослин
(Перенаправлено з Securigera elegans)
Сокироносиця струнка

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Loteae
Рід: Мечоносець (Securigera)
Вид: S. elegans
Securigera elegans
(Pancic) Lassen, 1989
Посилання
Вікісховище: Securigera elegans
Віківиди: Securigera elegans
EOL: 703873
IPNI: 947022-1
NCBI: 181251

Сокироносиця струнка[1] (Securigera elegans), або в'язіль стрункий (як Coronilla elegans)[2][3] — вид рослин з родини бобові (Fabaceae), поширений у Центральній і Південній Європі.

Опис ред.

Багаторічна рослина 30–70 см. Нижні листки з 3–6 парами листочків, кожен з яких 10–20 мм завширшки і 10–40 мм довжиною. Квітконіжки в 3 рази довші від чашечки[3]. Стебла голі або розсіяно волосисті, округлі. Насіння еліптичне, злегка плоскувате, 4.2–4.6 × 1.4–1.6 мм; поверхня нерівно, тьмяно або незначно блискуча, від оливково-зеленої до зеленувато-коричневої. 2n=12[4].

Поширення ред.

Поширений у Європі — Албанія, Австрія, Болгарія, Словаччина, Греція, Угорщина, Румунія, Україна, колишня Югославія[5][6].

В Україні вид зростає у лісах і чагарниках — у Закарпатті, Карпатах, Лісостепу, рідко; охороняється[3].

Примітки ред.

  1. Червона книга України. Процитовано 19 травня 2023.
  2. Coronilla elegans // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 199. (рос.)(укр.)
  4. Vít Bojnanský, Agáta Fargašová. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora: The Carpathian Mountains Region. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 351. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18.12.2019. (англ.)
  6. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 18.12.2019. (англ.)