Sartidia perrieri
Sartidia perrieri — ендемічний для Мадагаскару вид трави, відомий лише з однієї зібраної особини, який зараз вважається вимерлим.
| Sartidia perrieri | |
|---|---|
| |
| типовий зразок і єдина відома особина | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Рід: | Sartidia |
| Вид: | S. perrieri
|
| Біноміальна назва | |
| Sartidia perrieri (А. Камю) П'єр Буррейль
| |
| Синоніми[2] | |
|
Aristida perrieri (А. Камю) | |
Опис
ред.Анрі Пер'є де ла Баті у 1914 році зібрав рослину в центральній частині Мадагаскару, поблизу Анцірабе, на висоті 1900 м (6200 футів), де вона росла на пісковикових скелях у лісі тапії. В описі висушеного гербарного зразка він написав, що бачив лише одну особину цього виду, що свідчить про те, що на той час вона була уже дуже рідкісна.[1][3] Еме Антуанетта Камю назвала її на честь колекціонера і описала як новий вид у роді Aristida.[4] Пізніше П'єр Буррей пізніше відніс рослину до Sartidia.[5]
Sartidia perrieri - трава, що утворює пучки. Відомий екземпляр сягає приблизно 50 см заввишки, з листовими пластинками завдовжки 15-20 см (5,9-7,9 дюйма). Суцвіття - щільне, довга волоть довжиною 6-10 см (2,4-3,9 дюйма), остюки завдовжки 2-3,5 см (0,8-1,4 дюйма), що відходять від колосків. Своїми скупченнями великих колосків він сильно відрізняється від єдиного іншого відомого виду Sartidia з Мадагаскару, S. isaloensis.[6]
У 2014 році біологи змогли секвенувати хлоропласти та ядерну ДНК 100-річного типового зразка та підтвердили його розміщення в Sartidia за допомогою молекулярної філогенетики Він був ближчим до південноафриканських видів, ніж до S. isaloensis, що дозволяє припустити, що ці два види походять від ліній, які колонізували Мадагаскар незалежно один від одного.
Жодної іншої особини Sartidia perrieri не було знайдено з моменту початкової колекції, і, відповідно, вид був оцінений як вимерлий у дикій природі . Було припущено, що тиск від випасу худоби та розширення сільського господарства вже був високим у той час, коли Пер’є де ла Баті збирав рослину. Лісисті савани, можливо, були замінені відкритими луками C 4, де переважають трави, що призвело до втрати середовищ існування, придатних для трав C 3, таких як S. perrieri .
З часу першого колекціювання не було знайдено жодної іншої особини Sartidia perrieri, і вид був визнаний вимерлим у дикій природі. Було висловлено припущення, що розповсюдження випасу худоби та сільськогосподарська експансія вже були високим у той час, коли Перрьє де ла Баті збирав рослину. Лісисті савани, можливо, були замінені відкритими луками з переважанням трав класу C4, що призвело до втрати біотопів, придатних для трав класу C3, таких як S. perrieri.
Примітки
ред.- ↑ а б Марія Воронцова, M.S.; Haevermans, T.; Haevermans, A.; Razanatsoa, J.; Lundgren, M.R.; Besnard, G. (2015). The Genus Sartidia (Poaceae: Aristidoideae) in Madagascar. Systematic Botany. 40 (2): 448—453. doi:10.1600/036364415X688367. ISSN 0363-6445. S2CID 83684378.
- ↑ The Plant List: A Working List of All Plant Species. Процитовано 13 червня 2016.
- ↑ Collection: Vascular plants (P), specimen P00446293 (French) . Paris: Muséum national d'Histoire Naturelle. 2005. Процитовано 12 червня 2016.
- ↑ Camus, A.A. (1926). Nouvelles espèces malgaches des genres Aristida et Sporobolus. Bulletin de la Société Botanique de France (French) . 73 (3): 434—436. doi:10.1080/00378941.1926.10833603. ISSN 0037-8941.
- ↑ Bourreil, P. (1967). Transfert d 'Aristida perrrieri A. Camus au genre Sartidia de Winter. Position systematique de ce nouveau genre. Comptes Rendus de l'Académie des Sciences, Série D (French) . 265 (3): 904—907.
- ↑ Besnard, G.; Christin, P.-A.; Malé, P.-J.G.; Lhuillier, E.; Lauzeral, C.; Coissac, E.; Марія Воронцова, M.S. (2014). From museums to genomics: old herbarium specimens shed light on a C3 to C4 transition. Journal of Experimental Botany. 65 (22): 6711—6721. doi:10.1093/jxb/eru395. ISSN 0022-0957. PMID 25258360.
