SMS Kaiser Max (1876)
«Кайзер Макс» (нім. SMS Kaiser Max) - броненосець однойменного типу ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.
 Броненосці «Кайзер Макс», «Принц Ойген» і «Дон Хуан де Астурія» в Полі
| |
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small} Австро-Угорщина
| |
| Назва: | Броненосець «Кайзер Макс» |
| Будівник: | Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
| Закладений: | 14 лютого 1874 року |
| Спуск на воду: | 28 грудня 1875 року |
| Прийнятий: | 26 жовтня 1876 року |
| Виведений: | 30 грудня 1904 |
| Доля: |
У 1920 році переданий ВМС Югославії Подальша доля невідома |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець типу «Кайзер Макс» (1875) |
| Водотоннажність: | 3 548 т (стандартна)1 |
| Довжина: | 73,23 м |
| Ширина: | 15,25 м |
| Осадка: | 6,14 м |
| Потужність: | 2 755 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 13,2 вузлів |
| Екіпаж: | 400 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
Пояс: 203 мм Каземат: 125 мм |
Історія створення ред.
Броненосець «Кайзер Макс» був закладений 14 лютого 1874 року на верфі «Stabilimento Tecnico Triestino» у Трієсті у рамках програми «модернізації» (а фактично будівництва нових кораблів). Спущений на воду 28 грудня 1875 року, вступив у стрій 26 жовтня 1876 року.
Назва корабля залишилась від попередника.
Історія служби ред.
Оскільки уряд Австро-Угорщини надавав низький пріоритет морській діяльності, броненосці, в тому числі «Кайзер Макс», проводили більшу частину часу в Полі, зрідка здійснюючи виходи в море. Лише кілька гвинтових фрегатів більш-менш активно використовувались у 1870-тих для закордонних візитів.[1]
У 1888 році броненосці «Кайзер Макс», «Кустоца», «Тегетгофф», «Дон Хуан де Астурія», «Принц Ойген» та декілька менших кораблів вирушили до Барселони для участі у церемонії відкриття Всесвітньої виставки.
У 1889 році «Кайзер Макс» разом з броненосцями «Кустоца», «Тегетгофф», «Дон Хуан де Астурія», «Принц Ойген» і «Ерцгерцог Альбрехт» брав участь в навчаннях флоту.
У 1893 році «Кайзер Макс» брав участь у маневрах флоту разом з броненосцями «Дон Хуан де Астурія», «Принц Ойген», «Кронпринцеса Ерцгерцогиня Стефанія» і «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф».
У рамках будівництва нових кораблів у 1890-1990-х роках для скорочення річного бюджету було вирішено відмовитись від застарілих кораблів, які надалі використовувались в основному на другорядних ролях. У рамках цієї програми 30 грудня 1904 року «Кайзер Макс» був виключений зі складу флоту і у 1909 році переобладнаний на плавучу казарму в бухті Катарро.
Після розпаду Австро-Угорщини корабель був переданий Югославії. Подальша його доля неясна. За одними даними, він був перейменований на «Тиват», пізніше на «Неретва». У 1941 році він ніби-то все ще перебував у Шибенику. Подальша доля невідома.
За іншими даними, корабель був розібраний ще у 1920-1921 роках.
Література ред.
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
- Броненосцы имперсокй Австрии. Наследники победителей при Лиссе / Виталий Полуян. — Москва:Яуза-пресс, 2018. - 152 с. ISBN 978-5-9955-1005-5 (рос.)
- Sondhaus, Lawrence (1994). The Naval Policy of Austria-Hungary, 1867–1918. West Lafayette: Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-034-9.
Примітки ред.
- ↑ Sondhaus, pp. 40–41