SMS Kronprinzessin Erzherzogin Stephanie (1887)

	схема броненосеця «Кронпринцессін Ерцгерцоґін Штефані»
Історія
Австро-Угорщина
Назва:	SMS Kronprinzessin Erzherzogin Stephanie
Будівник:	Stabilimento Tecnico Triestino
Закладений:	1884
Прийнятий:	1889
Виведений:	1905
Доля:	Передано Італії як трофей Першої світової війни, утилізоване
Основні характеристики
Клас і тип:	барбетний броненосець
Водотоннажність:	5156 тон.
Довжина:	87,2 м.
Ширина:	17 м.
Осадка:	6,6 м.
Двигуни:	два парові, 8000 кінських сил.
Швидкість:	17 вузлів
Екіпаж:	430
Озброєння:	2 x 305-мм гармати; 6 x 150-мм гармат; 9 x 47-мм гармат; 2 x 37-мм гармат. ; 2 x 400-мм торпедних апаратів;
Бронювання:	Палуба - 25 мм; Пояс - 229 мм; Барбети - 283 мм; Рубка - 50 мм;

«Кронпринцессін Ерцгерцоґін Штефані» (нім. Kronprinzessin Erzherzogin Stephanie) — барбетний броненосець ВМС Австро-Угорщини.

Свою назву броненосець отримав на честь Кронпринцеси Стефанії Бельгійської, дружини Кронпринца Рудольфа.

Будівництво

Броненосець «Стефанія» був закладений одночасно з «Кронпринцом Ерцгерцогом Рудольфом», але доволі відрізнявся конструкцією, в тому числі висотою борту — масивний броненосець «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф» був помітно вищим від броненосця «Кронпринцесса Ерцгерцогиня Стефанія».

Конструкція

Водотоннажність 5 150 тонн, довжина між перпендикулярами 85 метрів^[1] .

Бронювання

Схема броненосця «Кронпринцессін Ерцгерцоґін Штефані» з позначенням броні та розміщенням артилерії

Броня сталево-залізна, броньових траверсів не було. Товщина барбетів — 200 мм, палуби — 25 мм. На відміну від броненосця «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф», броньовий пояс покривав усю ватерлінію, що обмежувало його товщину. Він досягав 228 мм.^[1]

Озброєння

Дві гармати головного калібру розміщувалися у бортових барбетах, кормової гармати не було, через що бортовий залп зводився до лише одного пострілу головного калібру.

Гармати середнього калібру розташовувалися в тісній неброньованій батареї і могли вийти з ладу від попадання одного снаряда. Були встановлені два торпедні апарати^[1] .

Силова установка

Двогвинтова машинна установка мала потужність до 11 000 к. с. і дозволяла розвивати швидкість ходу до 17 вузлів^[1] .

Служба

На картині художника Александра Кіршнера зображено маневри у Кілі у січні 1890 року, «Кронпринцессін Ерцгерцоґін Штефані» остання в колоні

Відразу ж після вступу у дію в 1890 році броненосець брав участь у спільних з німецьким флотом маневрах.

Брав участь у складі Міжнародної ескадри, яка намагалася врегулювати ситуацію, пов'язану з антиосманським повстанням на Криті. Броненосець був флагманом австро-угорського контингенту, який включав також броньований крейсер, «Кайзерін унд Кьоніґін Марія Терезія», три торпедні крейсери, три ескадрені міноносці і вісім міноносців. Це був третій за розміром контингент у складі ескадри після британського та італійського. Проте Австро-Угорщина відкликала свої кораблі зі складу ескадри у березні 1898, оскільки була незадоволена рішенням про створення Критської держави під сюзеренітетом Османського султана^[2].

У Першій світовій війні цей уже застарілий на той час корабель практичної участі не брав. Броненосець був у строю 28 років, але за цей час нічим не відзначився.

Завершилася служба здачею на злам кілька років після закінчення війни.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г В. Кофман. Башня или барбет? // Моделист-Конструктор. — 1990. — № 12 (15 листопада). — С. 15-16.
↑ Segel, Harold B. (1993). The Vienna coffeehouse wits, 1890-1938 (англійська) . West Lafayette, Ind.: Purdue University Press. с. 132. ISBN 1-55753-033-5. OCLC 26302157.

[:0-1] а ^б ^в ^г В. Кофман. Башня или барбет? // Моделист-Конструктор. — 1990. — № 12 (15 листопада). — С. 15-16.

[2] Segel, Harold B. (1993). The Vienna coffeehouse wits, 1890-1938 (англійська) . West Lafayette, Ind.: Purdue University Press. с. 132. ISBN 1-55753-033-5. OCLC 26302157.

[1]

[2]