Ожина борозниста
Ожина борозниста[1], ожина борозенчаста[2] (Rubus sulcatus) — вид квіткових рослин із родини трояндових (Rosaceae).
| Ожина борозниста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Rosoideae |
| Триба: | Rubeae |
| Рід: | Ожина (Rubus) |
| Вид: | R. sulcatus
|
| Біноміальна назва | |
| Rubus sulcatus Vest ex Tratt., 1823
| |
Біоморфологічна характеристика ред.
Це сильний листопадний кущ до 3 метрів заввишки, що утворює щороку скупчення вигнутих до дугоподібних, колючих дворічних борознисто-кутастих стебел від дерев'янистого кореневища. Стебла дають листки лише в перший рік, дають квіткові гілки на другий рік, а потім відмирають після плодоношення. Колючки розсіяні, загнуті. Листки зелені, зверху розсіяно-волосисті, знизу досить густо запушені, краї правильно зубчасті. Суцвіття 6–12-квіткові. Пелюстки білі або злегка рожеві, великі. Плоди злегка червонувато чорні. 2n = 28. Період цвітіння: червень і липень[2][3][4][5].
Ареал ред.
Зростає у західній частині Європи (Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Англія, Уельс, Данія, Італія, Литва, Люксембург, Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, зх. Україна, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція)[6].
Населяє світлі ліси, поляни й узлісся, рови, чагарники, живоплоти тощо[4][5].
В Україні вид зростає в лісах і чагарниках — на Закарпатті, зрідка[2].
Використання ред.
Плоди вживаються сирими чи приготованими. Медичні застосування невідомі. Має хорошу цінність проти ерозії. Утворюючи великі й майже непрохідні зарості, може забезпечити чудове прикриття для дикої природи, а також місця гніздування дрібних птахів. З плодів отримують барвник від пурпурного до тьмяно-синього[5].
Примітки ред.
- ↑ Rubus sulcatus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 161, 162. (рос.)(укр.)
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 251. (англ.)
- ↑ а б Rubus sulcatus. Tela Botanica. Процитовано 27.11.2021. (фр.)
- ↑ а б в Rubus sulcatus. Useful Temperate Plants. Процитовано 27.11.2021. (англ.)
- ↑ Rubus sulcatus. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27.11.2021. (англ.)