Тапіранга білодзьоба
| Тапіранга білодзьоба | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Білодзьоба тапіранга (Коста-Рика)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ramphocelus sanguinolentus (Lesson, 1831) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tanagra sanguinolentus Lesson, 1831 Phlogothraupis sanguinolenta (Lesson, 1831) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тапіра́нга білодзьоба[2] (Ramphocelus sanguinolentus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці і Центральній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 19-20 см, вага 35-48 г. Забарвлення переважно чорне, на потилиці шиї і грудях яскраво-малиново-червоний "комір". Надхвістя і покривні пера хвоста також яскраво-малиново-червоні. Очі червоні, дзьоб блідо-блакитний, лапи сизі або темно-сірі. Самці мають дещо менш яскраве забарвлення, ніж самців. У молодих птахів "комір" тьмяно-червоний, чорні частини оперення мають буруватий відтінок, груди плямисті, червоно-чорні, а дзьоб дещо світліший[3].
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[4]
- R. s. sanguinolentus (Lesson, RP, 1831) — від південного сходу Мексики (Веракрус) до Гватемали і Гондураса;
- R. s. apricus (Bangs, 1908) — від східного Гондураса до північно-західної Панами.
Поширення і екологія ред.
Білодзьобі тапіранги мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці і Панамі. Вони живуть на узліссях вологих рівнинних і гірських тропічних лісів, у вторинних заростях і на плантаціях. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1200 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться плодами фікусів і меластомових, а також комахами. Гніздо чашоподібне, робиться з моху, корінців і широкого бананового або геліконієвого листя, розміщується на дереві. В кладці 2 блакитнуватих яйця, поцяткованих чорнуватими плямками.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ramphocelus sanguinolentus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Steve N. G. Howell; Sophie Webb (1995). A Guide to the Birds of Mexico and Northern Central America. Oxford University Press. с. 676–77. ISBN 0-19-854012-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 листопада 2022.
Джерела ред.
- F. G. Stiles; A. F. Skutch (1989). A guide to the birds of Costa Rica. Cornell University Press. ISBN 0-8014-9600-4.
Посилання ред.
- S. J. Hackett (1996). Molecular phylogenetics and biogeography of tanagers in the genus Ramphocelus (Aves). Molecular Phylogenetics and Evolution. 5 (2): 368—382. doi:10.1006/mpev.1996.0032. PMID 8728395.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |