Prunus davidiana — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).

Prunus davidiana
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (Amygdaloideae)
Триба: Amygdaleae
Рід: Слива (Prunus)
Підрід: Вишня (Prunus subg. Cerasus)
Вид:
P. davidiana
Біноміальна назва
Prunus davidiana
Hook.f., 1878

Біоморфологічна характеристика ред.

Це листопадне дерево з більш-менш розлогою кроною; може вирости до 10 метрів у висоту[1].

Поширення, екологія ред.

Ареал: північний і центральний Китай[2]. Населяє ліси, хащі, схили, гірські долини та пустирі; на висотах від 800 до 3200 метрів[1].

Використання ред.

Дерево збирають із дикої природи для місцевого використання як їжу та ліки. Іноді використовується як підщепа, вирощується як декоративна рослина в садах. Насіння використовується в Китаї як ароматизатор для кондитерських виробів і деяких фірмових страв. Вони дещо гіркі через присутність синильної кислоти, тому їх слід вживати в суворій помірності. Насіння є болезаспокійливим, протиастматичним, антикоагулянтним, протикашльовим, болезаспокійливим, пом’якшувальним і гемолітичним засобом. Він використовується для лікування аменореї, дисменореї, травматичного болю внаслідок застою крові, запорів у літніх та ослаблених пацієнтів, кашлю та астми. Рослина використовується як стійка до хвороб низькохолодна підщепа для культивованого персика Prunus persica. З листя можна отримати зелений барвник. З плодів можна отримати барвник від темно-сірого до зеленого. Amygdalus davidiana є основним генетичним родичем культивованого персика (Prunus persica) і мигдалю (Prunus dulcis), тому його можна використовувати як донора генів для покращення врожаю[1].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. а б в Prunus davidiana. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 28.10.2022. (англ.)
  2. Prunus davidiana. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 28.10.2022. (англ.)