Poa ursina — вид однодольних квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).

Poa ursina
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Тонконіг (Poa)
Вид:
P. ursina
Біноміальна назва
Poa ursina
Velen., 1886

Опис

ред.
 
колосок

Це яскраво-зелений тонкий трав'янистий багаторічник з тонкими членистими столонами. Прикореневі листки плоскі, вузьколінійні й голі, як і вся рослина. Верхні листки лінійні, загострені, сплюснуті, у кілька разів коротші за листкові піхви. Язички досить довгі, розділені. Стебла тонкі, ниткоподібні, до 50 сантиметрів (5–50 см) заввишки, з пониклою волоттю.

Розповсюдження

ред.

Вид росте у південно-східній Європі (Румунія, Україна, Албанія, Болгарія, Греція, колишня Югославія)[1][2].

Синоніми[1]:

  • Poa custurae Nyár.
  • Poa media Schur
  • Poa transsilvanica Schur

В Україні вид росте на скелях та галявинах у субальпійському поясі східної частини Карпат, лише на хр. Мармарош (гори Зебран, Піп Іван)[3].

Екологія

ред.

Це напівкриптофіт, який пристосований до прохолодних і снігових місць у високих горах. Вид населяє ґрунти, сформовані морозом і сформовані перигляціальними процесами. Ґрунти на їх ділянках у Карпатах кислі, навіть на вапняних підґрунтях. У Карпатах Poa ursina забезпечує поживний пасовищний корм худобі, який, однак, деградує до Nardetum після інтенсивного випасу[4].

Примітки

ред.
  1. а б Poa pannonica. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 04.10.2022.
  2. Poa pannonica. Catalogue of Life. Процитовано 04.10.2022.
  3. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 457.
  4. Mariana, N. Contributions regarding the study of the Nardo-Callunetea Prsg. 1949 class in the upper basin of Luncavăţ river (Vâlcea county) // Contribuţii Botanice. Grădina Botanică “Alexandru Borza” Cluj-Napoca. — 2004. — Вип. 39. — С. 89–93.