Pinus nelsonii[2] (сосна Нельсона) — вид роду Сосна родини Соснових.

Pinus nelsonii
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Сосна (Pinus)
Підрід: P. subg. Strobus
Секція: P. sect. Parrya
Підсекція: Pinus subsect. Nelsonianae
Вид:
P. nelsonii
Біноміальна назва
Pinus nelsonii

Морфологічна характеристика ред.

Невелике дерево, виростає у висоту максимум 10 м (Shaw 1909 році, Perry 1991 року), хоч і рідко більше 6—7 м і 20 см д.у.г.[3]. Кора гладка, сіра на стеблах приблизно до 15 см в діаметрі, стає темна і з поздовжніми тріщинами на більшій частині стебла. Хвоя жовто-зелена, зібрана в пучках по 3 (—4),[4]. Голки 4—7.5 см завдовжки, завтовшки близько 1 мм, оболонка повністю стійка (на відміну від всіх інших сосен в підроді Strobus). Шишки циліндричні, 6—12 см завдовжки і 4-5 см в ширину, зелені коли молоді, до старості стають яскравими червоно-коричневими, прямо—відігнуті вниз по стеблу. Насіння великі, 10—12 мм, чорні із червоною плямою біля вершини, крила 1-2 мм, рудиментарні, як правило, залишаються прикріпленими до насіння, потім насіння їх скидає. Насіння не випадає природним чином з шишки, а розноситься птахами, в основному сіро—джей грудьми Aphelocoma ultramarina[5], після поширення насіння шишок зазвичай падають. Шишки дозрівають в листопаді близько 18-19 місяців після запилення. Цей вид є унікальним в своєму роді («Pinus»), не показується в стадії спокою протягом 6-12 місяців.

При спробі визначити цей вид сосни в польових умовах, найбільш зручними є 2 ознаки, котрі дійсно відрізняють його від особин P. cembroides, які зростають разом з ним. Одним з них є жовто-зелені листки, котрі дуже відрізняються від глибоко насичених зелених листків Р. cembroides.

Поширення ред.

Країни зростання: Мексика: Коауїла (Монте-дель-Кармен), Нуево-Леон, Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас.[6]

Зростає в горах на 1,800—3,200 м над рівнем моря.

Примітки ред.

  1. www.conifers.org
  2. Фотографії на сайті (eol.org) «Pinus nelsonii». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 28 серпня 2012.
  3. MP Frankis, польові записи, 1991,11, та 2007,02
  4. Bailey і Hawksworth, 1988
  5. Lanner 1981;. MP Frankis, польові записи, С-Mex, 1991,11
  6. Карта поширення. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 28 серпня 2012.

Посилання ред.

Література ред.

  • 2002. Norma Oficial Mexicana NOM-059-ECOL-2001. DIARIO OFICIAL DE LA FEDERACION. México.
  • Bean, W.J. 1980. Trees and shrubs hardy in the British Isles, ed. 8, Vols. 1-4. John Murray, London
  • CONABIO. 2009. Catálogo taxonómico de especies de México. 1. In Ca. nat. México. CONABIO, Mexico City.
  • Farjon A. (2012). Conifer Database (version Jul 2011). In: Species 2000 & ITIS Catalogue of Life, 25th June 2012 (Bisby F., Roskov Y., Culham A., Orrell T., Nicolson D., Paglinawan L., Bailly N., Kirk P., Bourgoin T., Baillargeon G., eds). Digital resource at www.catalogueoflife.org/col/. Species 2000: Reading, UK.
  • Farjon, A 1998. World Checklist and Bibliography of Conifers. Continental Printing, Belgium. La Unión Europea.
  • Farjon, A, Pérez, J. y Style, B. 1997. Guía de campo de los pinos de México y América Central.
  • Farjon, A. & Styles, B.T. 1997. Pinus (Pinaceae) (Flora Neotropica Monograph 75). The New York Botanical Garden, New York
  • Farjon, A. K. & B. T. Styles. 1997. Pinus (Pinaceae). Fl. Neotrop. 75: 1-291.
  • Farjon, A. K., J. A. Pérez de la Rosa & B. T. Styles. 1997. Field Guide Pines Mexico Central America 1-147. Royal Botanic Gardens, Kew.
  • Grimshaw, J. & Bayton, R. 2009. New trees (recent introductions to cultivation). Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew
  • Holotype: Shaw, G. R. 1904. Gard. Chron. ser. 3. 36: 122.
  • Perry, J. P. 1991. Pines Mex. Centr. Amer. 1-231. Timber Press, Portland, Oregon.
  • Perry, J.P. 1991. The pines of Mexico and Central America. Timber press. Portland, Oregon.
  • SPECIMEN BASED RECORD. Published protolog data.
  • Shaw. 1904. In: Gard. Chron., ser. 3, 36: 122.