Помилка Lua у Модуль:Autotaxobox у рядку 157: attempt to index a nil value.

Pinus merkusii[1] (сосна суматранська[2]) — один з видів роду сосна родини соснових.

Pinus merkusii
Біологічна класифікація редагувати
Вид:
P. merkusii
Біноміальна назва
Pinus merkusii
Jungh. & de Vriese, 1847
Мапа поширення вид

Опис ред.

Сосна суматранська є середнім за величиною деревом, яке сягє 25-45 метрів у висоту і з діаметром стовбура до 1 метра. Кора оранжево-червона, товста, з глибокими тріщинами в нижній частині стовбура, та тонка і луската у верхній частині крони. Листя («голки») зібрані в пучок парами, дуже тонкі, 15-20 см завдовжки і менше 1 мм в ширину, зеленого та жовто-зеленого забарвлення.

Шишки 5-8 см завдовжки і 2 см шириною в основі, коли закриті, спочатку зелені, при дозріванні червоно-коричневі. Вони відкриваються 4-5 см шириною в термін, щоб випустити насіння. Насіння 5-6 мм завдовжки, з 15-20 мм крилом, розсіюється вітром.

Сосна суматранська тісно пов'язана з Pinus latteri, що зростає далі на північ, в Південно-Східній Азії від М'янми до В'єтнаму, деякі ботаніки розглядають два різновиди, як конспеціфічні (під назвою Pinus merkusii, який був описаний перший), але Pinus latteri[3] відрізняється більшими (18-27 см в довжину і 1 мм завтовшки) листками та великими шишками з товстою лускою, шишки часто залишаються закритими протягом деякого часу після настання терміну зрілості. Це також стосується групи середземноморських сосен, в тому числі сосни Алеппо і турецької сосни, які мають багато спільних рис з нею.

Поширення ред.

Країни зростання: Індонезія (Суматра), Філіппіни, В'єтнам. Завезений: Таїланд.[4]

Посилання ред.

  1. Про Сосну суматранську на сайті www.conifers.org. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 14 липня 2012.
  2. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  3. Про Pinus latteri на сайті www.conifers.org. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 14 липня 2012.
  4. Про поширення на сайті www.iucnredlist.org. Архів оригіналу за 1 грудня 2011. Процитовано 14 липня 2012.

Джерела ред.

Фотогалерея ред.