Phenacomys ungava
Phenacomys ungava (східна вересова полівка[2]) — мала північноамериканська полівка. До недавнього часу цей вид вважався одним із видом західної вересової полівки Phenacomys intermedius.
Phenacomys ungava | |
---|---|
![]() | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
Родина: | Хом'якові (Cricetidae) |
Підродина: | Щурові (Arvicolinae) |
Рід: | Phenacomys |
Вид: | P. ungava
|
Біноміальна назва | |
Phenacomys ungava (Merriam, 1889)
| |
![]() | |
Синоніми | |
Phenacomys intermedius ungava |
Морфологічна характеристика
ред.Тварини відносно невеликі серед видів Phenacomys, розміром від 11 до 15 см від носа до хвоста і вагою від 15 до 47 г. Зовні вони дуже схожі на вересову полівку, і відрізнити їх від них можна лише за тонкими ознаками кольору шерсті та форми черепа[3].
Шерсть довга і м'яка. Шерсть коричнева з легким жовтуватим нальотом на спині та голові, з блідо-сірими нижньою частиною та лапами та яскравішим, майже рудим, хутром на крупі та боках. Обличчя і писок дорослих особин мають більш виражений жовтуватий відтінок, контрастуючи з іншою частиною голови і тіла. Хвіст короткий, розміром приблизно чверть загальної довжини тварини, і блідіший знизу, ніж на верхній поверхні. Вуха дуже малі, їх ледве видно над довгою шерстю[3].
Екологія та поведінка
ред.Phenacomys ungava травоїдні, харчуються листям і ягодами рослин, особливо чорниці, влітку та корою, насінням і бруньками верб і кущів взимку[4]. Вони є одними з небагатьох хребетних, здатних їсти кору овечого лавра, і можуть відігравати важливу екологічну роль у переробці поживних речовин із цього токсичного джерела[5].
До хижаків належать сови, яструби та хижі ссавці, такі як ласки та куниці[3]. Вони активні цілий рік, переважно в сутінках або вночі[6].
Влітку живуть у норах. Нора складається з одного тунелю, що закінчується гніздом приблизно 10 см у поперечнику, розташованим приблизно на 20–25 см під землею, і окремою вигрібною камерою. Гніздова камера вистилається травою або іншим рослинним матеріалом. Взимку вони заселяють великі гнізда, побудовані з листя та гілок і розташовані над землею, де їх може захистити навколишній сніг. Цілий рік вони запасають їжу для подальшого використання, розміщуючи її біля входу в свої нори, в ущелинах або під камінням[6].
Розмноження
ред.Phenacomys ungava розмножуються з червня по липень і виводять від двох до восьми дитинчат після періоду вагітності 21 день. Молодняк народжується безволосим і сліпим, у нього на шостий день з'являється хутро, а на чотирнадцятий – відкриваються очі. Їх відлучають від грудей на сімнадцятий день, але вони не досягають повного дорослого розміру більше трьох місяців[6].
Самиці стають статевозрілими через чотири-шість тижнів після народження, але самці не розмножуються протягом першого літа[6]. Зазвичай щороку народжується лише один виводок, але, принаймні в деяких місцевостях, другий виводок може народжуватися в серпні[3]. Живуть до чотирьох років[7].
Примітки
ред.- ↑ Linzey, A.V.; NatureServe; Reichel, J.D.; Hammerson, G. (2008). Phenacomys ungava. IUCN Red List of Threatened Species. 2008. Процитовано 10.07.2009.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ а б в г Braun, J.K. (2013). Phenacomys ungava (Rodentia: Cricetidae). Mammalian Species. 45 (899): 18—29. doi:10.1644/899.1.
- ↑ Côté, M. (2003). Impact of seed and seedling predation by small rodents on early regeneration establishment of black spruce. Canadian Journal of Forest Research. 33 (12): 2362—2371. doi:10.1139/x03-167.
- ↑ Naylor, B.J. (1985). High density of heather voles, Phenacomys intermedius, in jack pine, Pinus banksiana, forests in Ontario. Canadian Field-Naturalist. 99 (4): 494—497.
- ↑ а б в г Foster, J.B. (1961). Life history of the Phenacomys vole. Journal of Mammalogy. 42 (2): 181—198. doi:10.2307/1376828. JSTOR 1376828.
- ↑ Foster, J.B.; Peterson, R.L. (1961). Age variation in Phenacomys. Journal of Mammalogy. 42 (1): 44—53. doi:10.2307/1377239. JSTOR 1377239.