Серпокрилець-вилохвіст малий
| Серпокрилець-вилохвіст малий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Panyptila cayennensis (Gmelin, 1789) | ||||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Серпокрилець-вилохвіст малий[2] (Panyptila cayennensis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).[3] Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 12,7-13 см, вага 18 г. Птах має довгі вузькі крила і довгий хвіст, роздвоєний на кінці, який зазвичає тримає стиснутим. Малий серпокрилець-вилохвіст здебільшого чорний, його горло і верхня частина грудей білі, на боках біля плями. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Поширення і екологія
ред.Малий серпокрилець-вилохвіст мешкає на південному сході і півдні Мексики, на півночі і сході Центральної Америки і на півночі Південної Америки. Птах живе в тропічних і субтропічних лісах, на галявинах, у відкритих лісових масивах на висоті до 1500 м над рівнем моря.
Раціон
ред.Малий серпокрилець-вилохвіст харчується комахами, яких ловить на льоту, здебільшого крилатими мурахами. Цей вид птахів менш схильний утворювати великі зграї, ніж інші види серпокрильців; зазвичай він трапляється поодинці або парами. Птахи цього виду часто лосвлять здобич на більший висоті, ніж інші комахоїдні птахи, хоча деякі види птахів, такі як рудошиї свіфти, ловлять здобич ще вище.
Розмноження
ред.Гніздо трубкоподібне, більш широке нагорі, з входом внизу і камерою для насиджування нагорі.. Воно робиться з рослинного матеріалу і прикріплюється до гілок або інших вертикальних поверхонь (в такому випадку гніздо прикріплюється до стовбура або стіни по всій довжині). В кладці 2-3 яйця білого кольору. Насиджують яйця як самка, так і самець.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2012). Panyptila cayennensis. Процитовано 26 листопада 2013.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts (англ.). IOC World Bird List (v10.1). Процитовано 8 червня 2020.
Джерела
ред.- Swifts by Chantler and Driessens, ISBN 1-873403-83-6
- Birds of Venezuela by Hilty, ISBN 0-7136-6418-5
- A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. 1991. ISBN 0-8014-9792-2.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка)
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |