Відкрити головне меню

ОписРедагувати

Висота антилопи в холці трохи більше 100 см. Маса тіла близько 200 кг. Шерсть дуже світла, майже біла. Груди червоно-коричневого кольору. Голова біла з чорними плямами біля очей і на лобі, шия рудувата. І у самців, і у самок дуже довгі, тонкі, роги загнуті назад плавною дугою, довжиною від 100 до 125 см.

РозповсюдженняРедагувати

У давні часи шаблерога антилопа жила на величезній території Північної Сахари. Зараз вона збереглася в порівняно невеликій кількості по південній кромці колишнього ареалу, в зоні Сахель лише в кількох національних парках. Як і білий орикс, шаблерога антилопа належить до числа видів, перед якими реально стоїть загроза знищення.

Спосіб життяРедагувати

Шаблерога антилопа — постійний мешканець пустель. Тривалий час вона може обходитися без водопою, задовольняючись мізерною вологою, що міститься в рослинах. Залежно від стану рослинного покриву антилопа здійснює тривалі міграції. Вологий сезон проводить в пустелі, а в сухий мігрує на південь Сахари. Тримається невеликими групами, але в період міграцій об'єднуються до кількох сотень. Вона активна рано вранці, ввечері і навіть уночі, а вдень ховається від спеки в укритті.

РозмноженняРедагувати

Гін у антилоп відмічається протягом усього року. Вагітність триває 250 днів, народжується одне теля.

ІсторіяРедагувати

Судячи з численних єгипетських фресок і скульптур, шаблерогі антилопи були напівдомашніми тваринам у стародавніх єгиптян. Можливо, вона брала роль жертовної тварини. Єгиптяни тримали їх у стійлах і, що найцікавіше винайшли особливий спосіб захисту від гострих рогів: за допомогою спеціальних затискачів вони надавали рогам молодих тварин круто вигнуту, гачкувату форму[3].

ПриміткиРедагувати

  1. IUCN SSC Antelope Specialist Group (2016). Oryx dammah: інформація на сайті МСОП (версія 2016.2) (англ.) 27 April 2016
  2. Соколов В. Е. Т. 3 // Систематика млекопитающих (китообразные, хищные, ластоногие, трубкозубые, хоботные, даманы, сирены, парнокопытные, мозоленогие, непарнокопытные): Учеб. пособие. — М. : Высш. школа, 1979. — 528 с.
  3. Наумов С. П., Кузякин А. П. Т. 6 // Жизнь животных в шести томах. Млекопитающие, или звери. — М. : Просвещение, 1971. — 690 с.