Мангуст ліберійський

вид ссавців
(Перенаправлено з Liberiictus)
Liberiictis kuhni
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feloidea)
Родина: Мангустові (Herpestidae)
Рід: Liberiictis
Hayman, 1958
Вид: L. kuhni
Liberiictis kuhni
Hayman, 1958
поширення виду Liberiictis kuhni
поширення виду Liberiictis kuhni
Посилання
Вікісховище: Liberiictis kuhni
ITIS: 621901
МСОП: 11933
NCBI: 210650

Liberiictis kuhni (Мангуста ліберійська) — ссавець, представник ряду хижих із родини мангустових. Відомий тільки по проживанню в північно-східній Ліберії й на заході Кот-д'Івуару. Мешкає в первинних і вторинних лісах, і знаходяться в основному в болотистих лісах і руслах річок з піщаними ґрунтами, де поширені дощові черв'яки.[1]

Етимологія ред.

Вид названий на честь доктора Ханса-Юрга Куна (нім. Hans-Jurg Kuhn), німецького анатома й зоолога, професора анатомії в Ґеттінгенському університеті, автора численних наукових праць про ссавців, у тому числі «A Provisional Check-list of the Mammals of Liberia» (Попередній список ссавців Ліберії), 1965[2].

Морфологія ред.

Морфометрія. самці — довжина голови й тіла: 423 мм, довжина хвоста: 197 мм, самки — довжина голови й тіла: 478 мм, довжина хвоста: 205 мм, вага: 2.3 кг.

Опис. Переважаючий колір шерсті темно-коричневий. Горло бліде, хвіст злегка двоколірний, ноги темні. тіло кремезна, впадають в очі темні смуги з боків шиї.[3]

Поведінка ред.

Довгі кігті на передніх ногах, довга мобільна мордочка і слабкі зуби вказують на те, що це наземна, в основному комахоїдна тварина. Є дані, що раціон також включає хробаків, яйця і невеликих хребетних. Живуть у норах і порожнинах дерев невеликими групами. Люди з області проживання цієї мангусти говорять, що бачили її тільки на землі.[3]

Відтворення ред.

Ймовірно, що сезон розмноження збігається з сезоном дощів, з травня по вересень.[3]

Загрози та охорона ред.

Загрози включають втрату місць проживання внаслідок сільського господарства, лісозаготівлю й полювання з собаками, дробовиками і пастками. Вони також можуть бути вразливі через використання пестицидів у лісових насадженнях, оскільки хробаки, як відомо, накопичують токсини на рівні небезпечному для ссавців — хижаків. Проживає на деяких природоохоронних територіях.[1]


Джерела ред.

  1. а б Вебсайт [Архівовано 3 жовтня 2011 у Wayback Machine.] МСОП
  2. Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson. The eponym dictionary of mammals. — JHU Press, 2009. — С. 232.
  3. а б в Ronald M. Nowak Walker's mammals of the world, Vol.2 — JHU Press, 1999, pp. 776—777