Laphroaig (Слухатиi[ləˈfrɔɪɡ])[5] — винокурня односолодового шотландського віскі «Айла». Назва походить від ділянки суші поблизу Лох Лафройга на південному узбережжі острова Айлей. Значення топоніму невідоме, але загальноприйняте значення слова — «красива впадина в широкій бухті». Винокурня та бренд належить та керується компанією Beam Suntory[en] — американським підрозділом японської компанії Suntory Holdings.[6]

Laphroaig
Віскі Laphroaig
Віскі Laphroaig
Регіон: Айлей
Місцевість Порт Еллен[en]
Координати 55°37′47″ пн. ш. 06°09′08″ зх. д. / 55.629889° пн. ш. 6.152333° зх. д. / 55.629889; -6.152333Координати: 55°37′47″ пн. ш. 06°09′08″ зх. д. / 55.629889° пн. ш. 6.152333° зх. д. / 55.629889; -6.152333
Власник Beam Suntory[en]
Дата заснування 1815[1]
Статус Діюча
Джерело води The Kilbride Dam
Кількість перегонних кубів 3 першої перегонки
4 другої перегонки[2]
Об'єми виробництва 2.600.000 літрів
Вебсайт http://www.laphroaig.com
Laphroaig
Тип Односолодове шотландське віскі
Витримка 10-річна
10-річна (бочкової міцності[en])
Lore
Select
Quarter Cask
Cairdeas Quarter Cask
Triple Wood
PX Cask
QA Cask
15-річна (перевипущено у 2015)[3]
18-річна (припинено у 2015)[4]
25-річна
27-річна
30-річна
32-річна
40-річна
Тип(и) бочок Американська дубова бурбонова
Oak Quarter Cask (45-50 літрові дубові бочки)
Європейська дубова хересова[en]
Карта розташування
Карта винокурень острова Айлей

ІсторіяРедагувати

Винокурня Laphroaig була заснована в 1815 році Дональдом та Александром Джонстоном.[1] Джонстони, які заснували aphroaig, походили з Клана Дональда і, ймовірно, походили з гілки клану Макдональд із Арднамурхана. Сім'я англізувала своє ім'я до Джонстона.[1] Останнім членом родини Джонстона, який керував винокурнею, був Ян Гантер, племінник Сенді Джонстона, який помер бездітним у 1954 році і залишив винокурню одному зі своїх керуючих, Бессі Вільямсону[en].

Винокурня була продана компанії Long John International у 60-х роках, а згодом увійшла до складу міжнародної компанії Allied Domecq[en].[7] Бренд, в свою чергу, був придбаний фірмою Fortune Brands[en] у 2005 році, як один з брендів, що увійшов до Pernod Ricard з метою отримання регуляторного дозволу на його поглинання Allied Domecq. Fortune Brands згодом розділила свої лінійки бізнеспродуктів у 2011 році, сформувавши алкогольну лінійку Beam Inc. Пізніше Beam Inc. була придбана Suntory[en] у квітні 2014 року.

Laphroaig було єдиним віскі, яке володіло Королівським Ордером Призначення[en] Чарльза, принца Уельського, який був особисто вручений під час візиту до винокурні 1994 року. Винокурня іменує Чарльза як герцога Ротсея, відповідно до його шотландського титулу. Як повідомляється, 15-річний Laphroaig є улюбленим шотландським віскі принца.

СмакРедагувати

 
Характерний пічний димохід винокурні Laphroaig, у стилі «пагоди»

Laphroaig називає себе «найароматнішим з усіх шотландських віскі» і найпоширенішим є віскі до 10-річної витримки, хоча 15-річний сорт також є досить поширеним (27-, 30- і 40-річні є рідкісними і дорогими); віскі 18-річної витримки перестали випускати наприкінці 2015 року).[4] Віскі має торф'яний/димчастий аромат.

Віскі Laphroaig Quarter Cask з'явилося у лінійці винокурні у 2004 році. Цей сорт дозріває у менших бочках і не піддається холодній фільтрації[en]. Через менший об'єм використовуваних бочок контакт віскі з поверхнею дуба на 30 % більший, ніж у стандартних бочок. Компанія описує ефект від цього як «створення м'якого і оксамитового смаку».[7] Віскі Laphroaig Quarter Cask має міцність у 48 % об.[8] Стандартний 10-річний віскі розливається по 40 % об. або 43 % об., залежно від країни продажу.[8]

Також в продажі зустрічаються такі сорти: Laphroaig QA cask (витримується у бочках із-під бурбону та нових бочках з американського дубу), Laphroaig PX cask (витримується у трьох видах деревини — бочок з американського дуба, Oak Quarter Cask та бочок з-під хересу Педро Хіменес), Laphroaig An Cuan Mor — Big Ocean (витримується спочатку у бочках з-під бурбоном, а потім у бочках з європейського дубу).

Друзі LaphroaigРедагувати

У 1994 році було створено Клуб друзів Laphroaig, членам якого було надано довічну оренду площею 1 квадратний фут (930 см²) землі Лафройг на острові Айлей. Щорічною орендною платою є драм[en] Laphroaig, який можна отримати, відвідавши винокурню.[9]

РекламаРедагувати

На початку 2016 року шотландський поет Елвіс Макгонагалл[en] почав з'являтися в інтернет-рекламі, декламуючи власну поезію, жартівливо обговорюючи правильну вимову віскі Laphroaig.[10]

КерівникиРедагувати

  • Джон Макдугал 1970-74
  • Денніс Нікол 1974-80
  • Мурдо Рід 1980-87
  • Колін Росс 1987-89
  • Ян Гендерсон 1989—2002
  • Робін Шилдс 2003—2005
  • Джон Кемпбелл 2006-сьогодні

Згадки в мистецтвіРедагувати

  • Лафройг згаданий у пісні БГ «Беспечный русский бродяга»;
  • У фільмі «Як божевільний» головні герої люблять цей віскі;
  • У романі Томаса Гиффорда «Ассасіни» («The Assasini») згадується як дорогий віскі, який вживається героями твору;
  • Лафройг п'ють героїні фільму «Скандальний щоденник»;
  • Своєю назвою телепроект Торф ТВ зобов'язаний віскі Laphroaig[11];
  • Згадується як напій «людини в антрацитному костюмі» в романі «Американські боги» Ніла Геймана.

ПриміткиРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. а б в History. Laphroaig Collector. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 9 січня 2014.  (англ.)
  2. Laphroaig. www.whisky.com.  (англ.)
  3. Laphroaig 15yo - 200th Anniversary - Whisky + Tailor. whiskyandtailor.com. 23 травня 2015.  (англ.)
  4. а б Ной Ротбаум, "How to Survive a Single-Malt Drought, " Уолл-стріт джорнел, 28 січня 2016. (англ.)
  5. Джон Батлер. Pronunciation of Scotch Whiskys. School of Informatics, Единбурзький університет. Процитовано 19 квітня 2006.  (англ.)
  6. ABC News. Business Index. ABC News.  (англ.)
  7. а б Laphroaig Website (updated in 2011).  (англ.)
  8. а б Michael Jackson's Malt Whisky Companion, видаднння 6, c. 307. ISBN 978-1-4053-1966-9 (англ.)
  9. Friends of Laphroaig. Laphroaig. Процитовано 5 грудня 2018.  (англ.)
  10. Laphroaig Whisky (20 січня 2016). A Burns Night Ode to Laphroaig by Elvis McGonagall — через YouTube.  (англ.)
  11. Бар за баром: Кирилл Кисляков. restoranniyblog.com. Процитовано 2020-04-30. 

БібліографіяРедагувати

  • Марсель ван Гілс (2007). Legend of Laphroaig. Odijk, The Netherlands: Exhibitions International. ISBN 9789089100276. 
  • Ендрю Джеффорд (2004). Peat Smoke and Spirit: A Portrait of Islay and its Whiskies. London: Headline. ISBN 0747227357. 
  • Грем Ноун (1997). Laphroaig: No Half Measures. Dumbarton: D. Johnston & Co. ISBN 0946555427. 

ПосиланняРедагувати