Сорокопуд чорнолобий
| Сорокопуд чорнолобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lanius minor Gmelin, 1788 | ||||||||||||||||
 Поширення у світі Помаранчевий: у гніздовий період Синій: взимку | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сорокопу́д чорноло́бий[1] (Lanius minor) — вид горобцеподібних птахів родини сорокопудових, один з 4 видів роду у фауні України. Гніздовий перелітний птах.
Опис ред.
Морфологічні ознаки ред.
Середнього розміру сорокопуд, розміром більший за горобця. Вага тіла становить 47-53 г, довжина тіла до 20 см. У дорослого птаха лоб, передня частина тім'я і смуги, які проходять через очі, чорні; задня частина тім'я, потилиця, задня частина шиї, спина і поперек сірі; горло і щоки білі; низ білий, з рожевим відтінком; крила чорні, основа першорядних махових пер біла; центральні стернові пера чорні, крайні — білі, на інших є як чорна, так і біла барва; дзьоб і ноги чорні. Молодий птах зверху бурувато-сірий, з темною хвилеподібною строкатістю; через око проходить чорно-бура смуга; низ білуватий.
Від сірого сорокопуда відрізняється меншими розмірами і дещо коротшим хвостом; до того ж, дорослий — чорним лобом, а молодий — темною строкатістю верху в поєднанні з однотонним низом.[2]
Звуки ред.
Пісня — тихе мелодійне щебетання, іноді з імітацією звуків інших птахів; поклик — голосне «чек — чек».
Таксономія ред.
Чорнолобий сорокопуд вперше був описаний Йоганном Фрідріхом Гмеліним у 1788 році. У межах виду виділяють два підвиди: Lanius minor minor and Lanius minor turanicus.[3]
Поширення ред.
Ареал чорнолобого сорокопуда обіймає Східну та Південно-Східну Європу, Центральну Азію, Малу Азію, Кавказ, подекуди заходить в Північне Середземномор'я. На території України гніздиться скрізь крім гір.
Зимує на відносно невеликій території в Південній Африці.
Чисельність ред.
Чисельність в Європі оцінена в 620 тис. — 1,5 млн пар, в Україні — 20—35 тис. пар. Вона поступово скорочується[4].
Місця існування ред.
У гніздовий період чорнолобий сорокопуд надає перевагу мозаїчним ландшафтам, де деревна рослинність чергується з відкритими просторами з низьким травостоєм або повною його відсутністю. В умовах північної півкулі, де гніздиться сорокопуд, ці місця часто пов'язані з лісостепом, степовими лісосмугами, лісовими галявинами. Крім того, за останні століття сорокопуд став часто селитися в районах, де незаймані ліси зникли або були значно спотворені внаслідок господарської діяльності людини. У даний час птах часто асоціюється з агроценозами, де час від часу трапляються деревні насадження — пасовищами, полями, виноградниками, садами і парками. При цьому птах уникає суцільного лісу і місць, де дерева повністю замінює чагарникова рослинність.
Гніздування ред.
З'являється на місцях гніздування досить пізно — на півдні в перші, на півночі в другій половині травня.
Територіальна поведінка чорнолобого сорокопуда помітно відрізняється від більшості інших видів сорокопудів. Гніздові ділянки не мають чітко визначених меж і часто перекриваються з сусідніми парами, їх площа в залежності від місця проживання варіює в межах від 1,9 до 23 га.
Гніздо починає будувати самець ще на початковій стадії залицяння за самкою, потім самка долучається до нього і до кінця будівництва частка праці обох птахів врівноважується. Місцем розташування гнізда зазвичай слугує бічне розгалуження гілок (рідше верхівка) на листяної породі дерева, найчастіше на висоті 7-10 м від поверхні землі. У степовій зоні, де високі дерева відсутні, воно розташоване, як правило, нижче — на висоті до 2 м. Гніздова споруда масивна, має напівкулясту форму. Вона повністю сплетена зі свіжих шовковистих стебел трав'янистих рослин, від чого в свіжому вигляді виглядає майже цілком ясно-зеленою. За матеріал для гнізда птахи надають перевагу травам. Пір'я і інший матеріал для висилки лотка використовується рідко. Розміри гнізда (см): висота 9,5-14,0; діаметр 15; глибина лотка 5-6; діаметр лотка 7,5-9.
У кладці 4-9, частіше 5-7 яєць. Шкаралупа дещо блискуча, забарвлення тла світле — зазвичай зеленувато-синювате. По поверхні яйця ближче до тупого кінця розкидані поверхневі великі оливково-бурі і глибокі сірі або слабко фіолетові плями. Розмір яєць в середньому 24,80х18,13 мм.[5] Насиджує виключно або переважно самка, починаючи з 3-5 яйця. Основна роль самця в цей період полягає в добуванні їжі, яку він приносить у гніздо. Період насиджування триває 14-16 діб. Перші кілька днів самка невідлучно перебуває в гнізді, обігріваючи нащадків, тоді як самець здобуває єжу для всієї родини. Пізніше самка також залишає. На п'ятий день у пташенят розвиваються перші ознаки оперення, а у віці 16-18 днів вони вже стають на крило. Льотні пташенята не цілком самостійні і ще тривалий час підгодовуються батьками. Іноді виводок розбивається на дві частини, перша з яких прямує за самцем, а інша залишилася з самкою. Повне розпадання виводків відбувається, як мінімум, за 8 тижнів.
Протягом сезону одна кладка; якщо вона з якоїсь причини втрачена, самка змінює гніздову ділянку і робить повторну спробу.
Живлення ред.
Раціон майже повністю складається з комах. З них особливе значення мають жуки — їхня частка в раціоні може сягати 97% від обсягу всіх кормів. Також чорнолобий сорокопуд полює на перетинчастокрилих, клопів, метеликів, щипавок та мух, павуків, равликів, земляних черв'яків і інших безхребетних. Споживає він також рослинну їжу — ягоди ожини і сливи, плоди інжиру. Невеликі хребетні, в порівнянні з іншими сорокопудами, займають дуже незначну частку раціону.
Полює з присади або на льоту. У першому випадку птах визирає здобич, сидячи на присаді з гарним оглядом на висоті від одного до восьми метрів від поверхні землі — з верхівки куща, гілки дерева, телефонних та електричних дротів. У негоду здобуває їжу в кроні дерев.
Охорона ред.
Перебуває під охороною Бернської конвенції.
Посилання ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ Lesser Grey Shrike (Lanius minor) Gmelin, 1788. Avibase. Процитовано 13 вересня 2013.
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- ↑ Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.
Література ред.
- Панов Е. Н. Сорокопуты мировой фауны. Экология, поведение, эволюция. — М. : Изд-во КМК, 2008. ISBN 978-5-87317-515-4
- Harris T. Shrikes and Bush-Shrikes. Christopher Helm Publishers Lt, 2000. — P. 180–184. ISBN 0713638613
Джерела ред.
- BirdLife International 2012. Lanius minor. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2014.3. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 05 March 2015.(англ.)
- Визначення статі та віку, Javier Blasco-Zumeta & Gerd-Michael Heinze (PDF; 0.74 MB)(англ.)
- Lesser grey shrike - Species text in The Atlas of Southern African Birds.