Амарант червоний
| Амарант червоний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець червоного амаранта (підвид L. r. rubricata, Квазулу-Наталь)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lagonosticta rubricata (Lichtenstein, MHC, 1823) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla rubricata Lichtenstein, MHC, 1823 Estrilda rubricata (Lichtenstein, MHC, 1823) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Амара́нт червоний[2] (Lagonosticta rubricata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
Опис ред.
.jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 10-11 см, вага 8,6-11,7 г. У самців тім'я, потилиця і шия темно-сірі, верхня частина тіла оливково-коричнева, іноді з сірим відтінком. Хвіст чорний, надхвістя і краї хвоста темно-карміново-червоні. Нижня частина тіла темно-червона, верхня частина грудей і боки легко поцятковані невеликими білими плямками. Середина живота сірувата, гузка і нижні покривні пера хвоста чорнуваті. Очі чорнувато-карі, дзьоб короткий, загострений, чорнувато-сірий, знизу біля основи рожевий. Самиці мають подібне, однак більш тьмяне забарвлення.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- L. r. polionota Shelley, 1873 — від південного Сенегалу до Нігерії;
- L. r. congica Sharpe, 1890 — від Камеруна до Південного Судана, західної Уганди, сходу і півдня ДР Конго і півночі Анголи;
- L. r. haematocephala Neumann, 1907 — від сходу Південного Судану, Ефіопії і Еритреї черех Уганду і Кенію на південь до Замбії, східного Зімбабве, Малаві і центрального Мозамбіка;
- L. r. rubricata (Lichtenstein, MHC, 1823) — Південно-Африканська Республіка, Есватіні і Мозамбік (на південь від річки Саве).
Світлодзьобий амарант раніше вважався підвидом червоного амаранта, однак був визнаний окремим видом.
Поширення і екологія ред.
Червоні амаранти живуть у вологих чагарникових, трав'янистих і папоротевих заростях на узліссях тропічних лісів, в густих чагарникових заростях на берегах річок, в підліску рідколісь і у високотравних саванах, місцями порослих чагарниками. Зустрічаються парами або сімейними зграйками до 6 птахів, на висоті до 1800 м над рівнем моря. Уникають сухих трав'янистих саван і густих тропічних лісів. Також червоні амаранти іноді зустрічаються в садах і поблизу людських поселень, однак не так часто, як деякі інші види амарантів. Вони живляться переважно насінням трав, яке шукають на землі, іноді також ягодами, плодами і дрібними комахами.
Сезон розмноження у червоних амарантів припадає на завершення сезону дощів. Самці виконують демонстраційні танці, присідаючи перед самицею, тримаючи в дзьобі травинку або перо і водночас співаючи. На відміну від інших амарантів, під час сезону розмноження вони демонструють територіально поведінку, агресивно реагуючи на порушників. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з переплетених рослинних волокон. В кладці від 3 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває приблизно 11-13 днів, насиджують і самиці і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще приблизно 10 днів. Червоні амаранти іноді стають жертвами гніздового паразитизму фіолетових вдовичок.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Lagonosticta rubricata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 жовтня 2022.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Посилання ред.
- Bluebilled firefinch - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |