«Kyiv Post», або «KyivPost» (укр. «Київ Пост») — найстаріша українська англомовна щотижнева газета[2].

Kyiv Post (Київ Пост)
Kyiv Post logo.svg
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Тип щотижнева газета
Мова англійська
Видавець ТОВ «Бізнесгрупп»

Засновано 1995
Власник Аднан Ківан
Головний редактор Богдан Нагайло
Головний офіс Київ, вул. Жилянська, 68
Наклад 7 000 примірників
Передплатний індекс
(Укрпошта)
40528
ISSN 1563-6429

kyivpost.com

Американець Джед Санден заснував щотижневу газету Kyiv Post 18 жовтня 1995 у Києві, а пізніше створив KP Media для своїх холдингів[3]. Газета, яка вийшла в Інтернеті у 2002 році, спрямована на українських та іноземних читачів, які цікавляться загальним питаннями у політичному, діловому та розважальному сферах. Станом на 2018 рік редакційна колегія налічувала 30 осіб, у тому числі — 23 українців.

Історично, редакційна політика підтримує демократію, західну інтеграцію та вільний ринок для України. У газеті публікуються численні статті-розслідування, у тому числі висвітлення вбивства журналіста Георгія Гонгадзе 2000 року, в якому екс-президент України Леонід Кучма є головним підозрюваним; Помаранчеву революцію 2004 року, в ході якої масові громадські протести перешкодили Віктору Януковичу захопити владу після фальсифікованих президентських виборів 26 листопада 2004 року; Євромайдан 2013-14, який повалив режим Януковича; російське вторгнення до Криму; війна на Донбасі; та Oligarch Watch,[4] серія статей з вересня по грудень 2016 року про вісім найбагатших олігархів України.

ІсторіяРедагувати

ВласникиРедагувати

За час свого існування газета Kyiv Post мала лише трьох власниківː засновник Джед Санден, Мухаммад Захур, уродженець Пакистану та сирієць Аднан Ківан, якому належить бізнес в Одесі[5].

Джед Санден створив газету в перші роки після розпаду Радянського Союзу з 8000 доларів, трьох комп'ютерів і штату з семи людей, що працювали з невеликої квартири в Києві. Перші 16 сторінок були випущені за редакцією двох людей. Санден побудував газету через попитː експерти проводили аналіз для підприємств, які тоді розглядали Україну як потенційну точку для інвестицій. Санден дотримувався лібертаріанських та антикомуністичних поглядів на сторінках редакції, створив бізнес-модель редакційної незалежності. Він сказав, що політика хороша для бізнесу та новин. Водночас Санден був достатньо суперечливимː він дозволяв платні реклами «масажу» від жінок, що займаються проституцією.[джерело?]

28 жовтня 2009 року медіа-холдинг KP Media продав газету британському громадянину Мухаммаду Захуру[6] за 1,1 млн доларів США[7]. Захуру належить група компаній ISTIL, а також він колишній власник сталеливарного заводу в Донецьку[8]. Захур публікував газету через компанію Public Media. У своєму інтерв'ю Kyiv Post, опублікованому 6 серпня 2009 року, він пообіцяв відродити газету та дотримуватися традиції редакційної незалежності[9].

Придбання газети Захуром та значні інвестиції покращили газету, яка була сильно зруйнована внаслідок світової рецесії 2008—2009 рр. Чітке економічне падіння в жовтні-листопаді 2008 року особливо серйозно вдарило по Kyiv Post, яка втратила рекламу та скоротила витрати, але все одно закінчила рік у чорному, останньому прибутковому році його існування. В останні місяці під керівництвом Сандена в 2009 році редакція газети скоротилася до 12 чоловік, кількість сторінок до 16 і друкувалась до 6 000 примірників.

Після того, як Захур придбав газету, він зберіг всю команду редакторів. Однак, одним з його перших змін як видавця було усунення платних «масажних» рекламних повідомлень. Він заявив, що не хоче мати газету, яка сприяє проституції. Захур підтримав політику редакційної незалежності, за винятком рідкісних обмежень. Після того, як редактори газети підтримали Юлію Тимошенко на посаду президента на президентських виборах 2010 року, Мухаммад заборонив схвалення редакцією будь-якого політичного кандидата чи політичної партії, заявивши, що газета повинна залишатися непартійною навіть на її сторінках. Захур послабив цю політику під час президентських виборів 25 травня 2014 року, коли він і його дружина, співачка-актриса Камалія, публічно виступили за обрання президентом українського політика та бізнесмена Петра Порошенка. Хоча газета мала змогу підтримувати будь-кого з кандидатів на виборах, його редакція утрималась від цього, оскільки усвідомлювала легку перемогу Порошенка.

Захур інвестував у журналістів, збільшив тираж та поліпшив газетний папір. Він збільшив число сторінок до 32 сторінок впродовж 2010—2011 рр., Знову ж таки повернувшись до 24 сторінок протягом більшої частини 2012—2013 рр., а потім до 16 та 24. Проте, незважаючи на інвестиції, Kyiv Post ніколи не відновила стійкої прибутковості, незважаючи на подальше скорочення персоналу та витрат, оскільки друкована реклама не є популярною, особливо в секторі реклами зайнятості. Однак у поєднанні з субсидіями Захура газета змогла мінімізувати фінансові втрати через спеціальні публікації, такі як «Юридичний квартал», «Нерухомість» та «Ведення бізнесу», а також спеціальні заходи, включаючи щорічну конференцію «Тигр»[6] та інші. Початок афілійованої неурядової організації, Фонду розвитку медіа,[8] також дає гроші для незалежної журналістики.

21 березня 2018 року одеський бізнесмен Аднан Ківан[5], сирієць і громадянин України, придбав «Kyiv Post» за ціною, встановленою Захуром, й обидва бізнесмени стверджують, що ці виплати склали більше 3,5 млн доларів[10][7] Журналісти Kyiv Post написали те, що знали про нього, у день продажу 23 березня під заголовком «Ким є новий власник Kyiv Post Аднан Ківан?»[11][12]. Ківан запевнив в інтерв'ю[13][14] головному редактору Kyiv Post Браяну Боннеру, що редакційна незалежність журналістів буде збережена[15] Газетою керує ТОВ «Бізнесгрупа». Ківан володіє групою компаній KADORR, що спеціалізується на будівництві та сільському господарстві. У його справі беруть участь його дружина Ольга та троє дітей. З 1991 по 2007 рік він активно займався торгівлею металами в портовому місті Чорного моря.

Перші півроку Ківана як власника також пов'язані з відновленням інвестицій, оскільки Kyiv Post найняла трьох нових іноземних кореспондентів:[16] це Ірин Сомер у Брюсселі[17], Аскольд Крушельницький, колишній головний редактор Kyiv Post, у Вашингтоні,[18] і Олена Гончарова в Едмонтоні, Канада[19].

Головні редактори та керівникиРедагувати

Починаючи з першого випуску 18 жовтня 1995 р. у Kyiv Post було 15 головних редакторів: Андреа Фаяд, Ігор Грінвальд, Аскольд Крушельницький, Том Уорнер, Грег Блум, Діана Елліотт, Скотт Льюїс, Пол М'яжа, Андрій Сливка, Роман Олеарчик, Джон Мароне, Стефан Ладанай, Зенон Завада і Якуб Парусинський.

Найдовше головним редактором є Браян Боннер, громадянин США, який вперше ввійшов до колективу газети влітку 1999 року і певний час працював редактором. Головним редактором Kyiv Post Боннер працює з 9 червня 2008 року і продовжує обіймати цю посаду станом на 2022 рік[20].

Термін перебування Боннера був перерваний двічі. Перший раз 15 квітня 2011 року, коли видавець Мухаммад Захур звільнив його за публікацію інтерв'ю з тодішнім міністром сільського господарства Миколою Присяжнюком, який з 2014 року знаходиться в розшуку за підозрою у корупції. Інтерв'ю з Присяжнюком в 2011 році включало суперечливі пояснення міністра сільського господарства про те, хто стоїть за таємницею компанії «КлібінвестБуд», яка прагнула монополізувати український експорт зерна. Перша сторінка історії була опублікована 15 квітня 2011 року[21] Звільнення Боннера тривало лише п'ять днів, після того, як майже всі співробітники вийшли на страйк у підтримку рішення про публікацію статті.[22][23]. 18 квітня в Києві група сенаторів США зустрілася з Боннером та деякими співробітниками Kyiv Post у готелі InterContinental в Києві та видала заяву про підтримку. Захур 20 квітня 2011 року відновив Боннера як звичайного редактора, з підвищенням його до головного редактора знову роком пізніше. Цей інцидент набув міжнародної уваги як барометр стану свободи преси в Україні. Одним із прикладів висвітлення новин стала історія The New York Times від 24 квітня 2011 року[24]. Вдруге Захур звільнив Боннера 30 квітня 2013 року, Оскільки газета зазнала глибоких скорочень бюджету, але відновив його 1 вересня 2013 р.

Після купівлі Захура 28 липня 2009 року він мав шість виконавчих директорів, серед яких американець Джеймс Філіпoфф (липень 2009-липень 2011)[25], Майкл Віллард (липень 2011-серпень 2013 р.), Якуб Парусинський (вересень 2013 р. — серпень 2014 р.), Наталія Бугайова (серпень 2014 р. — грудень 2015 р.) І Люк Шеньє (серпень 2016 р. — 1 березня 2018 р.)[26]. Бугайова була колишнім начальником штабу міністра економіки Павлом Шереметою, перш ніж стати першою українською та першою жінкою, яка стала генеральним директором Kyiv Post. Бугайова пішла у відставку, щоб переїхати та зайняти нову посаду директора з розробки Інституту вивчення війни у ​​Вашингтоні, округ Колумбія. Вона написала свою прощальну колонку «Цінності Kyiv Post призначені для нової України» у редакції 18 грудня 2015 року[27]. Комерційний директор Альона Невмержицька стала виконувачем обов'язки головного виконавчого директора в березні 2016 р., доки Шеньє не перейшов у серпні 2016 р. Після від'їзду Шеньє з 1 березня 2018 р. Браян Боннер взяв на себе адміністративні обов'язки генерального директора і продовжував виконувати обов'язки головного редактора до свого звільнення у листопаді 2021 р. З листопада 2021 р. генеральним директором знову став Люк Шеньє, а головним редактором — Богдан Нагайло.

Організація роботиРедагувати

ДевізРедагувати

Давній девіз Kyiv Post — «Незалежність. Спільнота. Довіра.» (англ. Independence. Community. Trust.), який мав на меті підкреслити свою прихильність до високих журналістських стандартів та етичних методів, на відміну від новинних видань, де видавці та власники диктують редакційну політику, а реклама замаскована новинами.

У лютому 2018 року газета змінила свій офіційний девіз на «Глобальний голос України» (англ. Ukraine's global voice), коли гасло з'явилося в першому друкованому виданні та на головній сторінці сайту під головним заголовком.

АудиторіяРедагувати

Початково газета виходила для експатів — англомовних іноземців, що працюють в Україні, і хочуть дізнаватися новини. Газету також читають українці, що володіють англійською мовою і цікавляться новинами.[28] Аудиторію вебсайт натомість переважно складають читачі із-за кордону: 76 % читачів сайту живуть за межами України[29].

Тираж та розповсюдження газетиРедагувати

Станом на 2018 рік, тираж друкованих видань складає 7 тис. примірників[30], що менше, ніж у 2008 р. — 25 тис. Kyiv Post почала продавати корпоративні друковані підписки на доставку в 2011 році, оскільки намагається замінити політику безкоштовної доставки платних підписок. Тим не менш, безкоштовні копії друкованої газети, опубліковані по п'ятницях, доступні в більш ніж 160 місцях, переважно в Києві, включаючи готелі, ресторани, кафе, нічні клуби та бізнес-центри. Газета також поширюється в Одесі, Львові, Харкові та Дніпрі та в інших містах України[31].

Джерела фінансуванняРедагувати

На початку існування KyivPost був одним із небагатьох медіабізнесів в Україні, орієнтованих на прибуток. Після кризи 2009 року газета не є самоокупною і залежить від інвестицій[28]

У березні 2013 року Kyiv Post першою газетою в Україні запровадила платний доступ до матеріалів на сайті, т. зв. paywall[29]. Агреговані новини та суспільно-цінні матеріали доступні безкоштовно, ексклюзивні новини виключно платні, з решти матеріалів 5 публікацій сайту на місяць доступні читачу безкоштовно, а далі за плату[29]

На початок 2018 року 77 % бюджету видання складали кошти, які Kyiv Post заробляло самостійно через рекламу, сайт, проведення заходів (наприклад, Thirty Under Thirty, The Tiger Conference, CEO Breakfast, Employment Fair), а решту грошей медіа отримувало з грантових проєктів та від свого власника[29]

ВебсайтРедагувати

The Kyiv Post запустила свій вебсайт у 2002 році. Нині[коли?] вебсайт оновлюється сім днів на тиждень, приблизно 10 годин на день, і включає в себе ексклюзивний вміст газети, новини та фотографії з сервісних служб та статті з інших новинних джерел про Україну.

У березні 2013 року, «Київ Пост» запустила платну Інтернет-платформу. Це було фінансово необхідно через скорочення друкованої реклами в газетній галузі в цілому[32].

У липні 2010 року, Kyiv Post запустив також російсько-українську версію вебсайту[33][34]. У 2014 році від цієї моделі відмовились,[28] станом на 2022 рік газета і сайт виходять лише англійською.

КонтентРедагувати

Головною відмінністю Kyiv Post від інших видань України колишній головний редактор Браян Боннер називав те, що Kyiv Post детально описує контекст подій, оскільки враховує іноземних читачів, які можуть бути з ним не знайомі[29]

Тематичні сторінки та додатки станом на 2012 рік: «News», «Opinion», «Business», «Business Focus», «Gadget Guru», «Most Successful Expats», «Richest Expats», «Most Influential Expats», «Best of Kyiv», «Lifestyle»[35].

Євромадан та війна на ДонбасіРедагувати

У 2013 році Kyiv Post освітлював все те, що отримало назву «Євромайдан». Газета опублікувала сотні оповідань в Інтернеті та друкованих виданнях про революцію. Перша історія про революцію була опублікована 22 листопада 2013 року[36].

Після того як Янукович і багато членів його уряду втекли у Росію, щотижневик охопив формування тимчасової української влади, російську анексію Криму 27 лютого 2014 року, початок конфлікту в Донбасі в квітні 2014 року та 25 травня 2014 р. обрання Петра Порошенка п'ятим президентом України.

ПроєктиРедагувати

У серпні 2014 р. «Київ Пост» запустив «Kyiv Post +» — публічний проєкт, що охоплює російську війну проти України та наслідки Євромайдану; проєкт продовжується і сьогодні, хоча маркетингова кампанія була припинена в лютому 2016 року[37].

У жовтні 2014 р. газета розпочала проєкт «Реформи догляду» для відстеження прогресу, досягнутого Президентом Петром Порошенком та Прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком у ліквідації корупційних та бюрократичних перешкод на шляху демократичного прогресу та економічного зростання[38][39].

Київ Пост публікує щорічний огляд «Найуспішніші юридичні фірми», а з 2019 року планує вести власний рейтинг юридичних фірм[40].

Журналістські розслідуванняРедагувати

Видання є центром журналістських розслідувань. Боннер, крім головного редактора, також був регіональним координатором проєкту Objective Investigative Journalism, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії, з 2013—2017 рр. Разом із Ольгою Руденко, заступником головного редактора з 6 жовтня 2017 р. Історії були опубліковані на сайті та інших новинних виданнях. Тим часом журналіст «Київ Пост» Влад Лавров є регіональним координатором проєкту звітності з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, донорами якого є Агентство США з міжнародного розвитку.

«Київс Пост» була одним із засобів масової інформації, яка брала участь у розслідуванні щодо Панаманських документів 2016 року.

ЗагрозиРедагувати

Газета витримала численні загрози з 1995 року. Згідно з аудіозаписами, записаними Миколою Мельниченком, охоронцем екс-президента Кучми, тодішній податковий інспектор Микола Азаров говорив про проведення податкових перевірок газет та інших інформаційних центрів, які критикували адміністрацію.

  • Перша — український мільярдер-олігарх Фірташ подав позов до суду у Великій Британії проти Kyiv Post через статтю[41] про корупцію в газовій промисловості від 2 липня 2010 р. 14 грудня 2010 р. «Київ Пост» заблокував доступ для користувачів зі Сполученого Королівства як протест проти англійського законодавства про дифамацію і позов Фірташа про наклеп[42]. Справа була закрита 24 грудня 2011 р., оскільки суд у Великій Британії вважав, що Фірташ не мав жодних серйозних зв'язків з країною[43][44], а блок був знятий пізніше цього року[45][46].
  • Друга — тиск задля пом'якшення висвітлення новин про Януковича. Ця загроза виникла 15 квітня 2011 року, коли Захур звільнив Боннера за публікацію інтерв'ю з міністром уряду під тиском урядових чиновників. Журналісти вийшли на страйк[47]. Захур відновив Боннера як редактор 20 квітня 2011 року, закінчивши страйк. Щотижнева газета ніколи не пропускала щотижневого друку під час зупинки роботи, а Боннер, який знову став головним редактором з червня 2008 року, залишився на своєму місці до 30 квітня 2013 року[48]. Проте, після повернення Боннера виник конфлікт, і два журналісти, які не підписали петицію про підтримку, залишили газету. Боннер не звільняв їх, при цьому джерела вказують на те, що це було внаслідок того, що вони не підтримали його повернення[49].
  • Третя — як мінімум дві пропозиції купити газету від бізнесменів, близьких до Януковича. Захур відмовився від обох пропозицій, посилаючись на своє бажання контролювати редакцію самостійно[50].

Найбільша загроза може бути економічною. Багато центрально-східних європейських англомовних газет, у тому числі The Moscow Times, Prague Post and Sofia Echo, закрили друковані видання через падіння попиту на рекламу та зміни моделей читацької діяльності в Інтернеті[51].

У жовтні 2018 року вийшла редакторська колонка Браяна Боннера «Зв'язані мовою»[52] щодо законопроєкту № 5670-д, в якій він зазначає, що вимога мати українську версію може покласти край існуванню Kyiv Post і просить зробити виняток для англомовних видань[53]. Заступник головного редактора видання Ольга Руденко заявила: «У нас немає ресурсів, щоб випускати другу газету»[54].

Припинення діяльностіРедагувати

8 листопада 2021 року Kyiv Post тимчасово припинило вихід, співробітників видання було звільнено. За три тижні до того власник видання одеський забудовник Аднан Ківан заявляв, що планує розширити Kyiv Post та запустити україномовне медіа під тим же брендом[55]. Колектив тоді запропонував власнику продати газету або передати торговельну марку Kyiv Post редакції, але він Ківан не погодився[56][57]. З грудня 2021 р. Kyiv Post продовжив працювати та публікувати матеріали на сайті.

Дотичні проєктиРедагувати

Група журналістів у 2013 році започаткувала Фонд розвитку медіа, неурядову організацію, яка за останні п'ять років використала 865 000 дол. США на підтримку незалежної журналістики трьома способами:

  1. Журналістські розслідування
  2. Студентська журналістика, стажування, обміни
  3. Навчальні програми для досвідчених професіоналів.

Видання також опікується кількома подіями:

  • 2012 — видання започаткувало щорічну конференцію Tiger Conference.
  • 2016 — видання заснувало щорічну нагороду Top 30 Under 30.

Нагороди та визнанняРедагувати

У 2014 році персонал Kyiv Post виграв престижну Почесну відзнаку Школи журналістики в Університеті Міссурі. Нагорода була віддана головному редактору Браяну Боннеру та тодішньому заступнику головного редактора Каті Горчинській, яка займала цю посаду у 2008—2015 рр., на церемонії в журналістській школі в Колумбії, штат Міссурі, 28 жовтня 2014 р[58][59].

Також у 2014 році в Москві компанія AGT Communications Company оприлюднила результати свого дослідження з 21 листопада 2013 р. по 21 травня 2014 р., згідно з яким «Київ Пост» є найпопулярнішим українським джерелом новин для американських та європейських інформаційних агентств, і друга за частотою цитування в Україні та Росії, після російського «Комерсанта». Висновки були зроблені на підставі цитат у Factiva, дослідницькій базі даних Dow Jones[60].

П'ять журналістів також виграли шестимісячні стипендії за програмою Alfred Friendly Press Partners, якою керує Школа журналістики Університету Міссурі. Це були Анастасія Форіна, яка працювала в Чиказькій трибуні в 2014 році[61]; Оксана Гриценко, яка працювала в Pittsburgh Post-Gazette у 2015 році[62]; Олена Гончарова, яка працювала в Pittsburgh Post-Gazette у 2016 році[63]; Юліана Романишин, яка працювала в Чиказькій трибуні в 2017 році[64]; й Анна Якутенко, яка розпочала свою стипендію у березні 2018 року у KCUR, відділенні Національного громадського радіо у Канзас-Сіті, штат Міссурі[65].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. The ISSN portalParis: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 1563-6429
  2. Regional newspapers. Krakow Post. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 24 листопада 2012. 
  3. KP Media - About KP Media. 11 вересня 2010. Процитовано 19 вересня 2018. 
  4. Oligarch Watch Archives | KyivPost. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 19 вересня 2018. 
  5. а б About. KADORR Group (en-EN). Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 27 лютого 2019. 
  6. а б Letter from the publisher [Архівовано 8 червня 2012 у Wayback Machine.], Kyiv Post (November 19, 2009)
  7. а б Власник Kyiv Post продав газету більш ніж за $3,5 млн. Інтерфакс-Україна (укр.). 22 березня 2018. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  8. а б Mohammad Zahoor buys Kyiv Post for an estimated $1.1 million [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.], Kyiv Post (July 30, 2009)
  9. Zahoor: Robust Media Vital. KyivPost. Архів оригіналу за 15 листопада 2015. Процитовано 20 вересня 2018. 
  10. Мільйонер Аднан Ківан купив англомовне видання Kyiv Post за понад $3,5 млн. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  11. Who is new Kyiv Post owner Adnan Kivan?. KyivPost (англ.). 23 березня 2018. Процитовано 27 лютого 2019. [недоступне посилання з грудня 2019]
  12. Журналісти “Kyiv Post” провели розслідування щодо свого нового власника. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  13. Kyiv Post publisher Adnan Kivan: I will 'preserve editorial independence' of newspaper | KyivPost. KyivPost (амер.). 26 березня 2018. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 20 вересня 2018. 
  14. New Kyiv Post publisher Adnan Kivan: ‘Without independent journalism you cannot get democracy’ | KyivPost. KyivPost (амер.). 30 березня 2018. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. 
  15. Brian Bonner: Take the multiple choice quiz about Kyiv Post’s new owner | KyivPost. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 20 вересня 2018. 
  16. У Kyiv Post з’явилися власкори в Брюсселі, Вашингтоні та Едмонтоні. detector.media (укр.). 8 червня 2018. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  17. Iryna Somer, Author at KyivPost. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. 
  18. Askold Krushelnycky, Author at KyivPost. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. 
  19. Olena Goncharova, Author at KyivPost. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. 
  20. About Brian Bonner. www.kyivpost.com (англ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 27 лютого 2019. 
  21. On The Hot Seat. KyivPost. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 20 вересня 2018. 
  22. KYIV POST ОГОЛОСИЛИ СТРАЙК ЧЕРЕЗ ЦЕНЗУРУ. ПРИЧИНА - ІНТЕРВ’Ю МІНІСТРА. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  23. Kyiv Post здав. tyzhden.ua (укр.). 19 квітня 2011. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  24. English-Language Press Flexing Its Muscles in Eastern Europe. The New York Times. 25 квітня 2011. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. 
  25. Генеральным директором Kyiv Post стал Джеймс Филиппофф. kommersant.ru/ (рос.). 4 серпня 2009. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  26. Газету Kyiv Post залишає генеральний директор. detector.media (укр.). 9 лютого 2018. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  27. Nataliya Bugayova: Kyiv Post’s values are made for new Ukraine - Dec. 19, 2015. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. 
  28. а б в Рідкісна свобода писати те, що думаєш. MediaLab Online (укр.). 26 лютого 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  29. а б в г д Аргірова, Ганна (18 лютого 2018). Як працює редакція Kyiv Post. medialab.online (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  30. 2018 ADVERTISING AND MARKETING SOLUTIONS. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. 
  31. Frequently Asked Questions about the Kyiv Post | KyivPost. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  32. Brian Bonner: News is not free, no longer is Kyiv Post - Mar. 07, 2013. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 вересня 2018. 
  33. Kyiv Post запустив сайт російською та українською мовами. Kyiv Post. ООО «Паблик Медиа». 16 липня 2010. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 21 травня 2011. 
  34. Газета Kyiv Post запускає багатомовний сайт. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  35. KyivPost - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  36. Nine years after start of Orange Revolution, Kyivans take to streets in protest of scuttled EU deal. KyivPost. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 20 вересня 2018. 
  37. Kyiv Post+, Author at KyivPost. KyivPost (амер.). Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  38. Фонд Розвитку ЗМІ. mdf.org.ua (en-gb). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  39. Надані гранти: Грант № 50508 (укр.). Міжнародний фонд «Відродження». Архів оригіналу за 21 вересня 2018. 
  40. Kyiv Post launches first independent law firm ranking in Ukraine. KyivPost. 26 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  41. Gas trade leaves trail of lawsuits, corruption. KyivPost (англ.). 1 липня 2010. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 27 лютого 2019. 
  42. Kyiv Post homepage accessed 2011-01-20 from the UK. Архів оригіналу за 20 січня 2011. 
  43. London Judge Dismisses Firtash Lawsuit Against Kyiv Post - Feb. 25, 2011. KyivPost (амер.). 25 лютого 2011. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 21 вересня 2018. 
  44. Лондонський суд відмовився розглядати позов Фірташа проти Kyiv Post. www.uapp.org (укр.). Українська асоціація видавців періодичної преси. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  45. A libel without a cause. Varsity Online (англ.). Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  46. Дмитрий Фирташ не защитил честь и достоинство. Газета "Коммерсантъ Украина". 28 лютого 2011. с. 3. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  47. Бі-Бі-Сі, Євгенія Руденко; Київ. У Kyiv Post страйк журналістів триває. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  48. Editorial, Reuters. Journalists strike in Ukraine after editor fired. U.S. (амер.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 вересня 2018. 
  49. No clarity as to why two Kyiv Post journalists were sacked - Human Rights in Ukraine. Human Rights in Ukraine (амер.). Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 21 вересня 2018. 
  50. Головред Kyiv Post Брайан Боннер: При Януковичі нас двічі хотіли купити — спершу його олігарх Курченко, потім — Фірташ. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  51. The Newsonomics of the Kyiv Post’s Embattled Work. Newsonomics (амер.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  52. Bonner, Brian (12 жовтня 2018). Tongue-tied. KyivPost (англ.). Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 27 лютого 2019. 
  53. Kyiv Post просить зробити виняток із мовного закону для англомовних медіа. detector.media (укр.). 12 жовтня 2018. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  54. Газета KyivPost може закритися через мовний закон. ipress.ua (англ.). 12 жовтня 2018. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  55. Власник Kyiv Post заявив про тимчасове закриття видання та відхід головного редактора /Інтерфакс-Україна, 08.11.2021/. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  56. Видання Kyiv Post припиняє вихід. Колектив заявляє, що усіх звільнено. 08.11.2021, 19:01. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  57. Видання Kyiv Post припиняє роботу. Колектив заявив, що це помста власника. 08.11.2021, 17:38. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  58. Kyiv Post staff wins 2014 Missouri Honor Medal. KyivPost. 23 червня 2014. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 27 лютого 2019. 
  59. The Missouri Honor Medal - Missouri School of Journalism. journalism.missouri.edu. Архів оригіналу за 13 листопада 2015. Процитовано 24 квітня 2015. 
  60. Kyiv Post one of most cited news sources in Ukraine, Russia by Western news media. KyivPost. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 20 вересня 2018. 
  61. 2014 Fellowship Class. Alfred Friendly Press Partners (амер.). Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  62. Fellow Profile: War correspondent passionate about social issues. Alfred Friendly Press Partners (амер.). Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  63. Shy Ukrainian transforms into ambitious reporter. Alfred Friendly Press Partners (амер.). Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  64. War draws Ukrainian back to reporting (амер.). Alfred Friendly Press Partners. 17 травня 2017. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  65. Alfred Friendly Press Partners - 2018 Fellowship Class (амер.). Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 

ПосиланняРедагувати