Homefront: The Revolution

відеогра 2015 року

Homefront: The Revolution — шутер від першої особи від компанії Dambuster Studios, розроблений на гральному рушії CryEngine 4-го покоління[4] та є сиквелом до Homefront. Як і в минулій частині серії, за сюжетом, американський опір протистоїть Великій Корейській Республіці.

Homefront: The Revolution
Обкладинка відеогри
Розробник Велика Британія Dambuster Studios
Видавець Земля Deep Silver
Дистриб'ютор Deep Silver, Steam[1], Humble Store[d][2], Microsoft Store, PlayStation Now[3] і PlayStation Store
Жанр(и) Шутер від першої особи
Платформа Microsoft Windows
PlayStation 4
Xbox One
Дата випуску США 17 травня 2016
Європейський Союз 20 травня 2016
Режим гри Однокористувальницька гра
Багатокористувацька гра
Мова англійська[1], французька[1], італійська[1], німецька[1], іспанська[1], чеська[1], японська[1], польська[1], бразильський варіант португальської мови[1] і російська[1]
Творці
Продюсер Девід Стентон
Ігродизайнер(и) Адам Дакетт
Сем Говелс
Програміст(и) Джеймс Чилверс
Художник(и) Ракеле Доімо
Композитор(и) Грем Норгейт
Вініфред Вільямс (Beyond the Walls)
Технічні деталі
Рушій CryEngine 4
Носій оптичний диск і цифрова дистрибуція
Homefront
Попередня гра Homefront
Офіційний сайт

Реліз відбувся 2016 року на Microsoft Windows, Xbox One та PlayStation 4.

Ігровий процес ред.

Homefront: The Revolution — це шутер від першої особи, дія якого розгортається у відкритому світі з багатьма районами для дослідження[5]. Гравець може шукати припаси для модифікації зброї та спорядження[6]. Вся зброя Корейської народної армії (КНА) заблокована відбитками пальців, і тому вона має значну перевагу над повстанцями. Існують побічні місії, де гравця відкликають для виконання завдань, як-от вбивство високопоставленого генерала КНА або викрадення безпілотника КНА[7]. Ще однією новою функцією є розширена можливість модифікувати зброю, наприклад, додати переднє руків'я або приціл посеред перестрілки чи перетворити гвинтівку на легкий кулемет і навпаки[8]. Філадельфія розділена на три райони[9]. Зелена зона — це заможний район, де в центрі міста найсильніші позиції КНА, а також місце, де загарбники почуваються найкомфортніше: тут є проточна вода, стабільне електропостачання, а їхні укріплення роблять зелені зони одним з найбезпечніших місць у місті[10].

Другий район — це Жовта зона, яка є територією гетто, де проживає більшість населення. Патрулювання відбувається часто, і повстанцям дуже важко орієнтуватися. Захаращені вулиці міста переповнені патрулями, дронами-сканерами та камерами, що постійно спостерігають за ними. Електроенергія та вода подаються з перебоями, а перенаселення змусило людей жити в наметових містечках, схожих на нетрі[11]. Червона зона — це розбомблена приміська зона Філадельфії, повна руїн і уламків; це також місце, де опір є найсильнішим. Поки присутність КНА все ще значна, гравці будуть стикатися з військами опору, схованками зі зброєю та пастками, розставленими для знищення ворожих патрулів. Ландшафт, однак, безплідний. Сильні обстріли та часті вуличні бої перетворили більшість будівель на руїни, а в повітрі постійно стоїть серпанок цегляного пилу. Це заборонена зона, тож якщо КНА когось там зловить, їх розстріляють на місці і викличуть підкріплення[12].

На відміну від першої Homefront, яка мала змагальний багатокористувацький режим[13], Revolution має кооперативний багатокористувацький режим для чотирьох гравців. Цей режим, відомий як режим «опір»[14], відокремлений від основної кампанії і має власних персонажів, прогрес, класи та перки[15].

Розробка ред.

Спочатку видавати Homefront: The Revolution, також як і першу частину Homefront, повинна була компанія THQ, проте вона збанкрутувала і Crytek за $500 000 викупила права на видання.

Компанія Deep Silver офіційно повідомила про те, що вона викупила права на шутер від першої особи Homefront: The Revolution у компанії Crytek, яка відчувала серйозні фінансові труднощі.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м Steam — 2003.
  2. Humble Store
  3. All PS Now games A-Z: Browse the full list of games available to play with your PS Now membership
  4. Crytek developing Homefront 2. Eurogamer.net (англ.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 14 листопада 2018.
  5. Makuch, Eddie (2 червня 2014). Homefront Returns in 2015 as an Open-World FPS on Xbox One, PS4, and PC. GameSpot. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  6. Silva, Marty (30 серпня 2015). PAX 2015: Homefront: The Revolution Fells Like Far Cry And That's Awesome. IGN. Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 2 січня 2016.
  7. Rignall, Jaz (28 січня 2016). Homefront: The Revolution PC Preview: Open-World Guerilla Game. USgamer. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  8. Chalk, Andy (5 серпня 2015). Here's six minutes of Homefront: The Revolution gameplay. PC Gamer. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 5 січня 2016.
  9. Creegan, Dermot (7 вересня 2015). Fight for Freedom in Homefront: The Revolution. Hardcore Gamer. Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
  10. Cork, Jeff (7 серпня 2015). Five Big Takeaways From First Homefront: The Revolution Hands-On. Game Informer. Архів оригіналу за 25 лютого 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
  11. Blain, Louise (12 січня 2016). Homefront The Revolution gets a May release date and an 'inspirational' trailer. GamesRadar. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2016.
  12. Savage, Phil (21 вересня 2015). Homefront: the open world shooter that feels like urban Far Cry. PC Gamer. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
  13. Vas, Gergo (26 січня 2016). The Revolution is getting a four-player online co-op. Kotaku. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
  14. Robinson, Nick (29 січня 2016). Watch 7 minutes of co-op gameplay from Homefront: The Revolution. Polygon. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  15. Butterworth, Scott (26 січня 2016). Homefront: The Revolution's Co-op Campaign Promises Dark Souls-Levels of Difficulty. GameSpot. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.

Посилання ред.