HD18296

зоря в сузір'ї Персея
HD18296
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 2г 57х 17,28с
Схилення +31° 56′  3,2″
Видима величина (V) 5,10[1]
Характеристики
Спектральний клас A0
показник кольору U−B -0,23
яскравість B 5,082±0,003[2]
показник кольору B−V -0,007±0,005[2]
яскравість V 5,095±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,02
індекс m1 0,19
індекс c1 0,68
індекс Hβ 2,77[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,090[2]
Мінімальна яскравість 5,110[2]
Період фотометричної
змінності зорі
2,88[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 3,02± 0,81[2] мас/рік

за схиленням: -31,13± 0,70[2] мас/рік

Паралакс (π) 8,43 ± 0,90[2] мас
Відстань 386,90 світлових років
118,62 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=18[3]км/сек
Інші позначення
21 Per,

HD 18296, HIP 13775, HR 873,

BD+31 509
Посилання
SIMBADдані для HD18296

HD18296 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A0, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,1.[1] Вона розташована на відстані близько 386,9 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

ред.

Зоря HD18296 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 18км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 2,88 доби в межах від Hmin= 5,11 до Hmax= 5,09.[2]


Пекулярний хімічний вміст

ред.

Зоряна атмосфера GSC2330-2043 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле

ред.

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 440,0± 216,6 Гаус.[4]

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631