Астрильд темнодзьобий
| Астрильд темнодзьобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Glaucestrilda perreini (Vieillot, 1817) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla perreini Estrilda perreini Lagonosticta perreini | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд темнодзьобий[2] (Glaucestrilda perreini) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Західній і Центральній Африці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 11-12 см. Забарвлення рівномірно сланцево-сіре з сизуватим відтінком, особливо помітним на крилах, голова і боках, тоді як лоб, горло і груди дещо світліші. Надхвістя червоне, гузка і хвіст чорні. Через очі ідуть чорні смуги. Очі чорнувато-карі, дзьоб чорнувато-сірий, лапи сірувато-чорні. Виду не притаманний статевий диморфізм. Представники підвиду G. p. incana вирізняються дещо світлішим забарвленням, а нижні покривні пера хвоста у них не чорні, а темно-сірі.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- G. p. perreini (Vieillot, 1817) — від Габону на південь до північної Анголи і на схід до південної Танзанії;
- G. p. incana (Sundevall, 1850) — від півдня Малаві і Мозамбіку до сходу ПАР.
Поширення і екологія ред.
Темнодзьобі астрильди мешкають на півдні Габону, Республіки Конго, Демократичної Республіки Конго і Танзанії, в Анголі, Замбії і Малаві, в центральному і південному Мозамбіку, на сході Зімбабве і Есватіні та на північному сході Південно-Африканської Республіки. Вони живуть у вологих чагарникових заростях та на трав'янистих галявинах вологих тропічних лісів, зокрема галерейних лісів, не зустрічаються в сухих тропічних лісах. Ареал цього виду є дуже фрагментованим.
Темнодзьобі астрильди зустрічаються поодинці або парами. Основою їх раціону є насіння трав, яке вони збирають з землі або прямо з колосся. Сезон розмноження у темнодзьобих астрильдів припадає на південне літо і триває з жовтня по березень. Самці приваблюють самиць, стрибаючи по землі навколо них, при цьому тримаючи в дзьобі травинку і співаючи. Самиці відповідають прихильністю, присідаючи і хитаючи хвостом із сторони в сторону. Гніздо кулеподібне з бічним входом, робиться парою птахів з переплетених травинок і рослинних волокон, розміщується в густій рослинності, на висоті від 2,5 до 5 м над землею. Іноді птахи займають покинуті гнізда ткачиків. В кладці від 3 до 6 білих яєць. Інкубаційний період триває 12 днів. Насиджують і самиці, і самці, вдень чергуючись між собою, а вночі відпочиваючи разом в гнізді. Пташенята покидають гніздо через 19-21 день після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще близько тижня. За сезон може вилупитися два виводки.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Glaucestrilda perreini: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 18 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 січня 2023.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Джерела ред.
- Grey waxbill - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |