Festuca eskiaвид квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).

Festuca eskia
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Костриця (Festuca)
Вид:
F. eskia
Біноміальна назва
Festuca eskia
Ramond ex DC., 1805

Біоморфологічна характеристика

ред.

Багаторічник; росте пучками. Стебла голі, вигнуті біля основи, у довжину 20–50 см і завтовшки 1–2.2 мм. Листові піхви гладкі й голі. Листовий язичок 3–7 мм завдовжки. Листові пластини прямі чи вигнуті, жорсткі, сизі, 0.7–1.6 мм завширшки; поверхня листкової пластинки ребриста, гладка, гола; верхівка гостра. Суцвіття — відкрита перервана поникла волоть 5–9.5 см завдовжки; гілки волоті голі чи запушені; колосочки поодинокі, на квітконіжках. Колосочки зі зменшеними квіточками на верхівці; колосочки довгасті, стиснуті збоку, 8–10.5 мм завдовжки, розпадаються у зрілості, розчленовуючись під кожною родючою квіточкою. Колоскові луски стійкі, схожі, коротші від колоска, ланцетні, без кіля, з гострою верхівкою; верхня луска 3-жилкова, 5.1 мм завдовжки, 0.75 від довжини суміжної родючої леми; нижня луска 1-жилкова. Родюча лема довгаста, 6–6.9 мм завдовжки, без кіля, 5-жилкова, з гострою верхівкою, з 1 остюком. Палея 2-жилкова, гола. Верхівкові безплідні квіточки схожі на плодючі, але недорозвинені. Пиляків 3. Зернівка зворотно-яйцеподібна[1][2].

Середовище проживання

ред.

Це ендемічний вид Піренеїв (Франція, Іспанія)[1][3][4]. Росте на кременистих гірських галявинах і терасах; любить кислі ґрунти, де мало основ і дуже мало поживних речовин; потреби у воді досить середні чи навіть скромні.

Етимологія

ред.

Festuca походить від кельтського fest, що означає «пасовище», оскільки цей рід поширений на пасовищах; eskia походить від іспанського esquiza та від грецького skizeïn що означає «розщеплювати», оскільки, як відомо, ця рослина пошкоджує морду чи боки великої рогатої худоби.

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Festuca eskia. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 30.01.2022. (англ.)
  2. Festuca eskia. Tela Botanica. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30.01.2022. (англ.)
  3. Festuca eskiam. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30.01.2022. (англ.)
  4. Festuca eskia. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30.01.2022. (англ.)