Зніт гірський
Зніт гірський[1][2] (Epilobium montanum) — вид трав'янистих рослин родини онагрові (Onagraceae), поширений у Європі й Азії.
| Зніт гірський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Миртоцвіті (Myrtales) |
| Родина: | Знітові (Onagraceae) |
| Рід: | Зніт (Epilobium) |
| Вид: | Зніт гірський (E. montanum)
|
| Біноміальна назва | |
| Epilobium montanum | |
Опис ред.
Багаторічна рослина 10–100 см заввишки. Стебло прямостійне, циліндричне, розсіяно коротко запушене. Листки великі, до 10 см завдовжки і 4.5 см шириною, яйцеподібні, загострені, біля основи округлі або серцеподібні, на краю нерівномірно дрібнозубчасті, голі або тільки на жилках розсіяно запушені, нижні листки коротко-черешкові, верхні — сидячі. Суцвіття — сильно розгалужена нещільна китиця. Чашолистків 4, основа з дугоподібними й залозистими волосками, верхівка із залозистими волосками, часто хоча б частково червонуватими. Тичинок 8. Пелюстків 4, завдовжки 7–10 мм, світло-пурпурові чи рожеві, з 5–6 поздовжніми червоними жилками[2][3].
Поширення ред.
Поширений у Європі й Азії[4][5][6].
В Україні вид зростає у сирих і тінистих місцях в лісах, гаях, серед чагарників — в лісових районах і Лісостепу (в Карпатах — до крайньої межі лісу, в Криму — до яйл і ПБК включно) переважно; в Степу рідше (Луганська обл., м. Кремінна; Харківська обл. околиці м. Ізюма)[2].
Використання ред.
Використовується в традиційній австрійській медицині як чай для лікування розладів передміхурової залози, нирок і сечових шляхів.
Див. також ред.
Галерея ред.
-
рослина -
квітка -
плід -
ілюстрація
Джерела ред.
- ↑ Epilobium montanum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 207. (рос.)(укр.)
- ↑ NatureGate. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 05.04.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 05.04.2019. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 05.04.2019. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 05.04.2019. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |