Вікіпедія

Ехіноцереус

рід рослин
(Перенаправлено з Echinocereus)

Ехіноцерус (Echinocereus) — рід рослин родини кактусових (Cactaceae).

Ехіноцереус
Echinocereus fendleri
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Echinocereeae
Рід: Echinocereus
Engelm., 1846
Типовий вид
Echinocereus viridiflorus[1]
Види

близько 80, див. текст

Синоніми

Morangaya G.D.Rowley
Wilcoxia Britton & Rose

Вікісховище: Echinocereus

Назва роду походить від лат. echinatus — колючий і cereus — свічка, що пов'язано з колючими короткоциліндричними стеблами більшості представників роду. Ростуть переважно у відкритих преріях, лише діякі представники роду — під кущами та деревами.

Echinocereus triglochidiatus

Ареал ред.

США (від тихоокеанського узбережжя до Оклахоми і Техасу) і Мексика.

 
Echinocereus reichenbachii

Історія роду ред.

Рід описаний Дж. Енгельманом 1848 р., хоча деякі види були відомі набагато раніше, і один з перших ехіноцереусів введений в ботанічну номенклатуру як Cereus pentalopus О. Декандолем 1828 р.

Популярність ехіноцереусів серед любителів сукулентів спонукала почати випуск спеціального журналу, присвяченому лише цій групі кактусів — «Друг Ехіноцереусів» (нім. «Der Echinocereefreund»). Великий внесок в систематику ехіноцереусів належить працям Карла Шумана, які були опубліковані в кінці 19 століття. Сучасні уявлення про види базуються на монографії Найджела Тейлора (англ. Nigel P. Taylor), що вийшла у світ в 1985 р.

Опис роду ред.

Великий рід, що нараховує близько 100 видів. Стебла циліндричні, м'які, у багатьох видів видовжені, 15-60 см завдовжки, з тонким епідермісом. З віком розгалужуються, утворюючи групи. Число ребер залежно від виду становить від 5 до 21. У більшості вони прямі, низькі, тільки у небагатьох видів трохи закручені і розділені на горбки. Ареоли розташовані відносно рідко. Колючки прямі, тонкі і довгі або короткі, прилеглі до стебла у пектинатних видів. Ехіноцереуси відрізняються тривалим цвітінням. Квіти зеленуваті, жовті, рожеві, бузкові великі воронкоподібні широко відкриті, 2-6 см завдовжки і 4-9 см в діаметрі, з'являються на бічній поверхні стебла. Характерною ознакою роду є зелений колір маточки. Тільки у небагатьох видів квіти дрібні, непоказні, зеленуватих тонів. Квіткова трубка, зав'язь і плоди покриті волосками, щетинками або колючками. Плоди зелені, червоні, пурпурові, кулясті, 1 — 3,5 см в діаметрі, соковиті і м'ясисті, найсмачніші з їстівних плодів кактусів, за що на батьківщині ехіноцереуси отримали назву «полуничних» кактусів.

Особливості культивування ред.

Суміш для вирощування може містити до 30 % дернової землі, 30 % грубозернистого піску або дрібного гравію, до 10 % листової землі, а решта — наповнювачі. Тримати ехіноцереуси найкраще на добре освітленому сонцем місці з постійним притоком свіжого повітря. Зимівля повинна бути абсолютно сухою при температурі 5-8 °C. Короткочасне зниження температури до мінус 4 °C тільки сприяє процесу закладки квітів. Як правило, поливати рослини починають після появи пуп'янків, навіть якщо вночі температура опускається до 10 °C. Відтягування поливу в цей період може призвести до зупинки розвитку квіток і навіть їх всихання. Початок росту стебла напряму залежить від інтенсивності освітлення. Тільки сонячне світло забезпечить адекватний перехід від зимової стагнації до вегетатаціі без видимої деформації стебла. У літній період рослини поливають так само як і решту, даючи землі просохнути у проміжках між поливами. Восени, при різкому скороченні довжини світлового дня, полив також різко скорочують і повністю припиняють його до початку жовтня.

Розмножують ехіноцереуси посівом або укоріненням відростків. Насіння перед посівом бажано витримати до 2-х тижнів при температурі 4-60 °C. Догляд за посівами звичайний, без будь-яких особливих технологічних прийомів.

 
Echinocereus polyacanthus

Види ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Echinocereus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)

Джерела ред.

Посилання ред.

Література ред.

  • Семенов Д. В. Эхиноцереусы. — М.: «Компания Дельта М», 2002. — 64 с.: ил. (Серия: Библиотека цветовода). ISBN 5-94107-049-7 (рос.)
  • Genus Echinocereus : A Kew Magazine Monograph by Nigel P. Taylor, D. Parker and G. E. Cheetham (1985, Hardcover). ISBN 0881920525 (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ехіноцереус&oldid=41008252