Dienas Lapa (газета)
Dienas Lapa — щоденна газета, що видавалася в Ризі з ХІХ до кінця XX ст. Свого часу, одна з найпопулярніших щоденних газет латвійською мовою, що належала до нової течії в пресі.
Країна | Латвія | |||
---|---|---|---|---|
Тип | щоденна газета | |||
Мова | латиська мова | |||
Місце публікації | Рига | |||
| ||||
Засновано | 1886 | |||
Редактор | Ф. Берґманіс (1886-1888), П. Стучка (1888-1891, 1895-1897), юрист Яніс Пліекшанс (1891-1895), П.Бісніекс (1893, 1895, 1898), П. Заліте (1898-1903), В. Бекеріс (1904-1905), Я. Якобсонс (1905), Я. Янсонс (Браунс) (1905) | |||
Газета видавалася з 1886 по 1905, після перерви в 1913 — 1914 і 1918 в Ризі (також у Петрограді в 1918). Засновником газети було Ризьке латвійське товариство допомоги ремісникам, члени якого були не такими багатими, як представники Ризької латвійської спілки, тому досить відкрито виступали проти її політики.
Під час і після репресій 1905 були опубліковані газети "Jaunā Dienas Lapa" («Новий день», 1905 – 1906), "Mūsu Laiki" («Наш час», 1906 – 1907), "Jaunā Dienas Lapa" («Новий день», 1907), "Mūsu Dzīve" («Наше життя», 1907), "Baltija" («Балтика», 1907), "Rīgas Apskats" («Ризький огляд», 1907–1908), "Jaunā Dienas Lapa" («Нова щоденна газета», 1908–1918). [1]
Історія
ред.Першим редактором газети був Фрісіс Берґманіс, який висловив ідеї корпоративного соціалізму. Ще в 1884 він опублікував латиською мовою свою першу роботу з проблем праці («Робітник фабрики в ХІХ столітті»). [2]
Згодом редактором газети став адвокат Петеріс Стучка. Найкращий період "Dienas Lapa" був у той час, коли її редактором став юрист Яніс Пліекшанс. Ідеї соціалізму стали популярними серед представників «нової течії» в 1892–1893. Після поїздки редактора «Dienas Lapas» Райніса восени 1893 до Швейцарії, де він брав участь у 3-му Інтернаціональному конгресі . Там він зустрівся з Августом Бебелем, лідером німецьких соціал-демократів. Райніс нелегально ввозив до Латвії соціалістичну літературу.[2]
Під час розгону в газеті були опубліковані уривки з роботи Маркса. У газеті виступили поетеса Аспазія, яка критикувала застарілі погляди на роль жінки в суспільстві, і літературний критик Яніс Янсонс-Браунс . Янсонс-Браунс опублікував у «Dienas Lapu» свою доповідь «Думки про сучасну літературу», в якій різко критикував латвійських письменників і вказував, що їхнє завдання — показати проблеми суспільства, а не віддаватися світу почуттів людей, віддаляючись від справжнього життя.
З 1893 ідейним центром "нової течії" стала газета «Dienas Lapa». Саме в середині 1890-х були здійснені спроби організувати робітничий рух під керівництвом представників «Нової течії».
1894 – 1897 члени «Нової течії» продовжували критикувати націоналістів («національний рух») і поширювати соціалістичні ідеї.[2]
У жовтні 1896 відбувся перший організований страйк робітників з представниками «Нової течії» на чолі (наприклад, Давідс Бунджа). Щоб припинити пропаганду соціалістичних ідей, царський режим посилив цензуру «Dienas Lapu» і в травні 1897 проводив обшуки та арешти членів «Нової течії». 77 активістів було заарештовано, 10 втекли.
Після 1897 – 1899 рух «Нова течія» фактично припинив своє існування, хоча ідеї, які він захищав, продовжували пропагувати латвійські соціалістичні видання в еміграції (газета "Auseklis") і в більш прихованій і поміркованій формі в Латвії (наприклад, газети "Mājas Viesis" і "Dienas Lapa"). [2]
За часів Яніса Пліекшанса "Dienas Lapa" втратила понад 2000 передплат, і Петеріс Стучка, який повернув собі пост редактора, змушений був утримувати газету за власний кошт.
Посилання
ред.- ↑ Latvijas Nacionālā bibliotēka. Архів оригіналу за 27 лютого 2017. Процитовано 23 березня 2017.
- ↑ а б в г Siliņš, Jānis (21 листопада 2019). Jaunā strāva. enciklopedija.lv (латис.). Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
Зовнішні посилання
ред.- Dienas Lapa [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.] LNB Digitālajā Bibliotēkā
- Dienas Lapa [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.], šķirklis portālā Historia.lv
- Диенас лапа [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.] šķirklis Lielajā Padomju Enciklopēdijā