Дереноцвіті

(Перенаправлено з Cornales)

Дереноцвіті[1][2][3][4] (Cornales) — порядок покритонасінних рослин. Відносини між окремими родинами в межах цього порядку ще до кінця не вирішені. Більшість видів належить родині Loasaceae. Хоча порядок містить близько 600 видів рослин, рідними для України є 2 види: дерен звичайний Cornus mas і дерен-свидина Cornus sanguinea.

Дереноцвіті
Період існування: коньякнаш час
Дерен справжній — типовий вид типового роду центральної родини ряду дереноцвітих
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Дереноцвіті (Cornales)
Link, 1829
Родини
Вікісховище: Cornales

Опис ред.

Серед членів порядку є кущі, напівчагарники, ліани і трав'янисті рослини. Це вічнозелені або листопадні рослини, які мають в основному нерозділене листя. Листки супротивні або чергові, без прилистків. Суцвіттями є симподії або китиці. Квітки дрібні й середнього розміру, як правило, радіально симетричні. Тичинки вільні. Плодами є ягоди або кістянкоподібний фальшивий плід (англ. Accessory fruit).

Поширення ред.

Рослини поширені по всьому світу. Багато видів родин гортензієві (Hydrangeaceae) і деренові (Cornaceae) вирощують як декоративні дерева.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Шацький національний природний парк | Флора. Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
  2. Криворучко О. В. Фармакогностичне дослідження представників родин розові та деренові як джерел одержання лікарських засобів. — Харків : Дисертація на правах рукопису, 2015. — С. 17. Архівовано з джерела 5 жовтня 2016
  3. Марченко А. Б. Таксономічний аналіз дендрофлори скверу на території сквирської дослідної станції Інституту агроекології НААНУ // Агробіологія. — 2011. — Вип. 5. — № 84. — С. 5–9. Архівовано з джерела 5 жовтня 2016. Процитовано 2016-10-04.
  4. О. В. Колесніченко, С. І. Слюсар, О. М. Якобчук. Каталог деревних рослин ботанічного саду НУБІП України. — Київ : НУБіП, 2010. — С. 19. Архівовано з джерела 5 жовтня 2016

Джерела ред.