Маріка жовточерева

(Перенаправлено з Cinnyris jugularis)
Маріка жовточерева
Самець жовточеревої маріки
Самець жовточеревої маріки
Самиця жовточеревої маріки
Самиця жовточеревої маріки
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Нектаркові (Nectariniidae)
Рід: Маріка (Cinnyris)
Вид: Маріка жовточерева
Cinnyris jugularis
(Linnaeus, 1766)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Certhia jugularis Linnaeus, 1766
Nectarinia jugularis (Linnaeus, 1766)
Посилання
Вікісховище: Cinnyris jugularis
Віківиди: Cinnyris jugularis
ITIS: 916461
МСОП: 103804139
NCBI: 233794

Ма́ріка жовточерева[2] (Cinnyris jugularis) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає в Південно-Східній Азії і Австралазії. Виділяють низку підвидів.

Опис

ред.

Довжина птаха становить 12 см. Нижня частина тіла у самців і самиць більшості підвидів є яскраво-жовтою, а спина — тьмяно-коричневою. Гоб, горло і верхня частина грудей у самців темно-синьо-чорні, металево-блискучі. Самці деяких підвидів, що мешкають на Філіппінах мають оранжеву смугу на грудях. Самці жовточеревих марік, що мешкають у Воллесії та на півночі Нової Гвінеї мають чорнувату нижню частину тіла, а ті, що мешкають на півдні Китаю на на півночі В'єтнаму — світло-сіру. Хвіст зверху чорний, знизу білий. Дзьоб довгий, чорний, лапи чорні[3].

Таксономія

ред.

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис жовточеревої маріки до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком, зібраним на Філіппінах. Він використав французьку назву Le petit grampereau des Philippines та латинську назву Certhia Philippensis Minor[4]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[5]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[5]. Одним з цих видів була жовточерева маріка, для якої Лінней придумав біномінальну назву Certhia jugularis[6]. Згодом жовточереву маріку перевели до роду Маріка (Cinnyris)[7].

Підвиди

ред.

Виділяють двадцять один підвид:[8]

Поширення і екологія

ред.

Жовточереві маріки поширені від М'янми і південного Китаю до Соломонових островів і північно-східної Австралії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і чагарникових заростях, в мангрових лісах, на луках, пасовищах, полях, плантаціях, в парках і садах[9][10].

Поведінка

ред.

Жовточереві маріки живляться нектаром, комахами і павуками. Сезон розмноження триває з квітня по серпень в Північній півкулі та з серпеня по січень в Південній півкулі[11]. Під час сезону розмноження самці демонструють агресивну територіальну поведінку. Гніздо мішечкоподібне з бічним входом. В кладці 1-2 блакитнувато-зелених яйця. Інкубаційний період триває близько 2 тижнів. Пташенята покидають гніздо через 2-3 тижні після вилуплення.

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Cinnyris jugularis. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Christian Perez. The Birds of Alabang Hills. Архів оригіналу за березень 24, 2012. Процитовано 15 травня 2011.
  4. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 616—618, Plate 32 fig 5. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  5. а б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 грудня 2021.
  6. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis, Volume 1, Part 1 (лат.) (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 245. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  7. Cuvier, Georges (1816). Le Règne animal distribué d'après son organisation : pour servir de base a l'histoire naturelle des animaux et d'introduction a l'anatomie comparée (фр.). Т. 1. Paris: Déterville. с. 388—389. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
  9. Olive-backed Sunbird [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  10. Sunbird letters. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  11. Breeding biology of the Yellow-bellied Sunbird Nectarinia jugularis in Northern Queensland (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 25 грудня 2021.

Джерела

ред.

Посилання

ред.