Харофіти
| Харофіти | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Вхідні групи
| ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Харофіти (Charophyta, стрептофітові водорості) — відділ евкаріотних водоростей[1], які поєднують ознаки водоростей і вищих рослин.
Назва походить від дав.-гр. χᾰρά — радість, краса.
На початку 2000-х до харофітної (або стрептофітної) лінії включали близько 65 родів (кілька тисяч видів)[2].
Характеристика
ред.До стрептофітів належать водорості, у яких цитокінез здійснюється за участю примітивного або розвиненого фрагмопласту, мітоз відкритий або напіввідкритий; у представників, які мають джутикові стадії, цитоскелет клітин асиметричний[3].
Систематика
ред.
Тривалий час місце Charales у системах рослинного царства було невизначеним. Одні дослідники, враховуючи наявність хлорофілів a і b, а також крохмалю як запасної речовини, відносили харальних до відділу Chlorophyta. Інші — виділяли в самостійний відділ Charophyta, визнаючи його раннє відділення від інших зелених водоростей. Наступні ж — розглядали їх як проміжну ланку між зеленими водоростями і мохоподібними[4].
На початку 2000-х років до харофітної (стрептофітної) лінії крім власне харофіцієвих [=Charophyceae] включали класс зигнематофіцієвих [=Zygnematophyceae] та деякі зелені нитчасті водорості (зокрема, клас мезостигматофіцієвих [=Mesostigmatophyceae]), однак систематика відділу інтенсивно розроблялася та не була усталена[2][1][5]. Вважалося, що стрептофітні водорості разом з ембріофітами являють монофілетичну лінію еволюції[6]
Джерела
ред.- ↑ а б Калинець-Мамчур З., 2011, с. 193, Стрептофітові водорості.
- ↑ а б Г.М. Паламарь-Мордвинцева, П.М. Царенко, 2009, с. 118.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, с. 353, Стрептофітна лінія.
- ↑ Г.М. Паламарь-Мордвинцева, П.М. Царенко, 2009, с. 120.
- ↑ Бойко М.Ф. Систематика несудинних рослин, 2013, с. 153—154, Група зелених водоростей — стрептофітів.
- ↑ Г.М. Паламарь-Мордвинцева, П.М. Царенко, 2009, с. 131.
Література
ред.- Г.М. Паламарь-Мордвинцева, П.М. Царенко (2009). Место и значение Charales в системе органического мира (PDF). Альгология. 19 (№ 2): 117—134. ISSN 0868-8540.
Хотя большинство альгологов поддерживает мнение о принадлежности всех харовых водорослей к одному естественному подразделению, представления об их положении и ранге в общей классификации водорослей расходятся до сих пор. Одни альгологии рассматривали эту группу как монотипный порядок или класс в отделе Chlorophyta, другие – как особую ветвь растительного мира, выделяя в отдел Charophyta.
- P. Kenrick and P.R. Crane. 1997. The Origin and Early Diversification of Land Plants: a Cladistic Study
- Бойко М.Ф. Ботаніка : Систематика несудинних рослин : Навч. посібник. — Ліра-К. — Київ, 2013. — 276 с. — ISBN 978-966-2609-39-4.
- Калинець-Мамчур З. (2011). Словник-довідник з альґології та мікології (для студ. вищ. навч. закл.). Серія «Біологічні Студії». Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. с. 399. ISBN 978-966-613-821-0.
- Костіков І. Ю. Альгологія : рукопис підручника для студентів 3-4 курсу спеціальності «ботаніка» / Костіков І. Ю., Царенко П. М.. — Київ, 2013.
|
Це незавершена стаття з альгології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |