Відкрити головне меню
Волошка білоперлинна
Волошка білоперлинна.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Астериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae (Compositae))
Підродина: Carduoideae
Триба: Cardueae
Підтриба: Centaureinae
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид: Волошка білоперлинна
Біноміальна назва
Centaurea margaritalba
Klokov
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Centaurea margaritalba

Воло́шка білоперли́нна (Centaurea margaritalba) — дворічна рослина родини Айстрових.Ендемічний західнопонтичний вид автохтонного походження, один з представників флори України, за якими вивчається історія її розвитку.

Зміст

ОписРедагувати

 
Квітка великим планом.

Дворічна трав'яниста рослина заввишки 45-100 см. Стебло прямостояче, від середини до верхівки сильно розгалужене. Листки перисторозсічені. Придатки її листочків перлинно-білі, шовковисті, здебільшого з рудуватою плямою посередині. Квітки пурпурові або рожеві, іноді трапляються білі.

Волошка білоперлинна утворює гібриди з волошкою розлогою — чужинним для флори України видом, який масово розмножується на ділянках, де природний рослинний покрив пошкоджений внаслідок господарської діяльності.

ПоширенняРедагувати

Волошка білоперлинна поширена у степовому Причорномор'ї (лівий берег Бузького лиману — околиці Миколаєва), та в околицях сіл Ковалівка та Михайло-Ларине. Більше ніде в світі не зустрічається. Зростає поодинці у відкритих пісках, які слабо задерновані та не вкриті дерево-чагарниковою рослинністю. До кінця 90-х рр. волошка білоперлинна зростала в парку «Ліски», але зникла внаслідок заліснення пісків. Загальна чисельність популяції не перевищує декількох десятків тисяч особин.

Цвіте у серпні — вересні. Плодоносить у вересні — жовтні. Розмножується насінням. Вона є ксерофітом і псамофітом.

Заходи охорониРедагувати

Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Необхідно постійно контролювати стан популяцій, рекомендується вирощувати вид у ботанічних садах. Вид зникає через розширення території Миколаєва у напрямі Бузького лиману, зривається на букети.

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Перлини піщаної флори у пониззях Південного Бугу та Інгулу. Серія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екокоридорі/ під ред. Г. В. Коломієць.-К.: Громадська організація «Веселий дельфін», 2008. — 40 с.