Відкрити головне меню

CST-100 Starliner (англ. Crew Space Transportation) — пілотований транспортний космічний корабель, що розробляється компанією Боїнг у співпраці з компанією Bigelow Aerospace за програмою НАСА — Commercial Crew Development. Головне завдання — транспортування екіпажу до МКС[1] і до приватних космічних станцій, таких як Комерційна космічна станція Бігелоу.[2]

CST-100 Starliner
CST-100 (crop).jpg
«CST-100 Starliner». Комп'ютерна графіка.
Основні параметри
Повна назва CST-100 Starliner
Виготівник Boeing
Оператор Boeing Bigelow Aerospace
Тип апарата пілотований транспортний засіб
Дата запуску серпень 2019 (непілотований)
листопад 2019 (пілотований)
Космодром Flag of the United States.svg США
Технічні параметри
Маса 13 т
Розміри діаметр — 4.56 м
довжина — 5.03 м
об'єм — 11 м3
Час активного існування 60 годин (вільний політ)
210 днів (при стикуванні)
Орбітальні дані
Тип орбіти Низька навколоземна орбіта

Starliner схожий з космічним апаратом Оріон, який будується для НАСА компанією Lockheed Martin.[3]Капсула має діаметр 4.56 м,що трохи більше за командний модуль Аполлона і менше, ніж капсула Оріона.[4]Starliner має транспортувати до 7 астронавтів і здатен залишатись на орбіті до 7 місяців. Планується багаторазовість капсули — до 10 разів.[5]Капсула сумісна з кількома ракетами — Falcon 9, Atlas V, Дельта IV і майбутньою ракетою Вулкан.[6]Запуски планується здійснювати в першу чергу ракетою-носієм Atlas V N22[7] зі стартового майданчика SLC-41 з бази ВПС США на мисі Канаверал, Флорида.

Під час першого етапу програми НАСА CCDev компанія Боїнг отримала фінансування у розмірі $18 млн дол для подальшої розробки проекту корабля.[8]Під час другого етапу Боїнг отримала $93 млн дол для продовження проекту.[9]3 серпня 2012 НАСА оголосила про подальше фінансування компанії Боїнг у розмірі $460 млн дол за проектом CST-100[10]16 вересня 2014 року НАСА обрала CST-100 разом з капсулою Dragon V2 (SpaceX) для програми Commercial Crew Transportation Capability (CCtCap) разом з подальшим фінансуванням у розмірі $4.2 млрд дол.[11]Станом на лютий 2019 року, очікуються тести капсули CST-100 з автоматичним стикуванням з МКС у квітні 2019 і перший пілотований політ у серпні 2019.[12]

ІсторіяРедагувати

ПередумовиРедагувати

 
Макет пілотованої капсули CST-100

Дизайн капсули компанія перейняла від корабля Аполлон, НАСА, Спейс Шаттл і програм МКС, таких як Orbital Express, що спонсувались DARPA.[4] CST-100 не має спільних рис з кораблем «Оріон», проте іноді його путають з проектом «Orion Lite», що розроблявся компанією Bigelow при технічній підтримці Lockheed Martin.[13].Капсула використовуватиме стикувальну систему НАСА для стикування і використання легкого аблятора Боїнг для його теплового щита.[14][15][16]Сонячні панелі космічного корабля вироблятимуть 2900 Вт електроенергії і розташовуватимуться на захисному щиті від космічного сміття і мікрометеоритів на сервісному модулі корабля.[17]

Космічний корабель спроектований з можливістю запуску різними ракетами — Atlas V, Дельта IV, Falcon 9 і розроблюваної Вулкан.[18][19]На відміну від попередніх капсул, CST-100 Starliner здійснюватиме посадку на землю, а не у океан. Заплановані п'ять посадкових майданчиків на заході США, що надасть капсулі близько 450 можливостей для посадки кожного року.[20]

CST-100 матиме одне місце для космічного туриста, контракт Боїнг і НАСА дозволяє продавати це місце для подорожі на ННО.[21]

РозробкаРедагувати

Капсула CST-100 вперше була продемонстрована публіці у червні 2010 засновником компанії Bigelow Aerospace Робертом Бігелоу.[22] Скорочення CST — означає Crew Space Transportation (транспортування екіпажу у космос).[23]Також повідомлялось, що цифра 100 значить висоту лінії Кармана — 100 км, що є однию з ознак досягнення космосу[24][25]. Для рятувальної системи корабля мають використовуватись двигуни RS-88.[26]

Після отримання відповідних коштів, компанія, відповідно до угоди з НАСА, повинна була виконати ключові пункти впродовж 2010 року:

  • Вивчення і вибір типу аварійної системи рятування екіпажу — штовхаючого типу і буксирного типу
  • Огляд визначення системи
  • Тестування обладнання системи аварійного рятування екіпажу
  • Демонстрація основного теплового щита капсули
  • Демонстрація систем авіоніки
  • Демонстрація виготовлення оболонки капсули під тиском
  • Демонстрація системи спуску капсули (тест-скидання і приводнення капсули)
  • Демонстрація системи життєзабезпечення
  • Демонстрація автоматичного польоту і стикування (обладнання і програмне забезпечення)
  • Демонстрація макету капсули екіпажу

У липні 2010, Boeing повідомила, що капсула за умов достатнього фінансування і необхідних погоджень буде готова у 2015, компанія додала, що це можливо за умов підтримки НАСА за програмою «commercial crew transport», що була оголошена адміністрацією Б. Обами для 2011 фінансового року. Роджер Крон, керівник компанії пояснив, що інвестиції НАСА дозволять продовжити роботу над проектом, без цієї підтримки, це було б складно. Роджер Крон також зазначив, що окрім напрямку роботи з МКС, ключовою була співпраця з компанією Bigelow.[4]

 
CST-100 у орбітальному обслуговуючому комплексі у жовтні 2011

Boeing отримала $92.3 млн за контрактом з НАСА у квітні 2011 року для подальшої розробки CST-100 за другою фазою програми Commercial Crew Development.[27]3 серпня 2012 НАСА оголосила про надання компанії Boeing $460 млн для подальшої розробки корабля.[10]

 
Тестування CST-100 у вітряному тунелі

31 жовтня 2011 року НАСА ологосила про партнерство з агентством Space Florida задля надання компанії Boeing ангару Orbiter Processing Facility у Космічному центрі імені Кеннеді для виготовлення і тестування корабля CST-100.[28]

16 вересня 2014 НАСА обрала кораблі Boeing (CST-100) and SpaceX (Dragon V2) в якості двох компаній, які розроблять системи доставки екіпажу з США до МКС. Boeing отримала за контрактом $4.2 млрд для завершення і сертифікації капсули CST-100 до 2017 року, SpaceX отримала за контрактом a $2.6 млрд для завершення і сертифікації корабля Dragon 2. Контрактами передбачено не менш одного тестового пілотованого польоту з одним астронавтом НАСА на борту. Після сертифікації корабля Starliner, контрактом передбачено виконання 2-6 пілотованих місій до МКС.[29] Вільям Херстенмайер адміністратор НАСА з пілотованих місій зазначив, що корабель CST-100 сильніший ніж два інші.[30]

Договір з НАСА дозволяє компанії Боїнг продавати місця в капсулі для космічних туристів. Боїнг пропонує передбачати одне місце для кожного польоту корабля за ціною, яка буде конкурувати з ціною квитків для космічних туристів Роскосмосу.[31]

4 вересня 2015, Боїнг оголосила про нову назву космічного корабля, нова назва — CST-100 Starliner, назва посилається на літак Boeing 787 Dreamliner, який виготовляє Boeing Commercial Airplanes.[32] У листопаді 2015 року, НАСА оголосила про усунення компанії з програми Commercial Resupply Services під час другої фази тендерного відбору для доставки вантажів до МКС.[33]

У травні 2016 року Боїнг відклала перший запуск CST-100 з 2017 до 2018 року.[34][35]У жовтні 2016 року компанія відклала програму на шість місяців з початку 2018 до кінця 2018 через проблеми з постачанням і другою капсулою CST-100. Станом на 2016 компанія сподівається відправити астронавтів НАСА до МКС у грудні 2018.[34][36]

У квітні 2018 НАСА погодила перших двох астронавтів для польоту на CST-100 Starliner запланованого на листопад 2018, що відбудеться скоріше за все у 2019 або у 2020. Якщо запуск затримається, передбачається, що корабель матиме ще одного астронавта і додаткове корисне навантаження. Замість двох тижнів, як спочатку планувалось, НАСА зазначає, що планується, що екіпаж може залишитись на МКС до шести місяців як і у випадку звичайного польоту астронавтів.[37]

Тестові випробуванняРедагувати

Тест капсули CST-100 у сухому озері Деламар, Невада з відділенням подушок безпеки у квітні 2012
Тестові запалювання двигунів RS-88 у грудні 2003

Починаючи з 2011 року розпочались тестові випробування на макеті корабля.

У вересні 2011 Боїнг повідомила про завершення серії наземних тестів для перевірки конструкції амортизуючих подушок. Вони розташовані під тепловим щитом капсули. Тепловий сконструйований таким чином, що на висоті 1 500 м від відкидується. Амотризуючі подушки наповнюються сумішшю азоту і кисню, проте це не суміш, яка іноді використовується в автомобільних подушках безпеки. Тести проходили у пустелі Мохаве, у південно-східній частині Каліфорнії зі швидкістю 16 та 48 км/г для імітації умов, максимально наближених до тих, що матимуть місце під час робочих приземлень. Тестову випробувальну установку побудувала компанія Bigelow Aerospace, яка так само проводила і тестування.[23]

У квітні 2012 року Боїнг успішно завершила тест з скиданням макету капсули CST-100 над пустелею Невада в сухому озері Деламар, успішно були протестовані три головні парашути системи, які відділились на висоті 3 400 м.[38]

У серпні 2013 року Боїнг анонсувала про оцінку двома астронавтами НАСА аспектів комунікації, ергономіку і панель керування капсулою CST-100, астронавти дізнались, як майбутні астронавти керуватимуть космічним кораблем, який буде транспортувати їх до МКС, а також з іншими цілями на ННО.[39]

Боїнг повідомила у травні 2016 року, що тестування корабля перенесені на 8 місяців для зменшення ваги капсули і вирішенні аеродинамічних проблем, які виникли під час запуску на ракеті Atlas V.[40]Орбітальний тестовий політ заплановано на весну 2019 року. Ракета-носій для цього польоту — Atlas V N22 забезпечить ULA.[41]Перший пілотований політ заплановано на літо 2019 року і залежить від результатів тесту Boe-OFT, який триватиме 14 днів і матиме на борту одного астронавта і одного тестового пілота Боїнг, які відправляться до МКС.[42]5 квітня 2018 року НАСА оголосила про перший політ з двома астронавтами відбудеться у 2019 або 2020. Якщо запуск буде відкладено, то корабель відправить до МКС ще одного астронавта з припасами. НАСА повідомляє, що збільшений екіпаж може залишитись на МКС до 6 місяців, що є звичайним часом перебування на станції екіпажу місії. Це пов'язано із завершенням контракту з Росією з доставки астронавтів до МКС в кінці 2019 року.[43]НАСА оголосила перший екіпаж з чотирьох астронавтів, які працюватимуть з SpaceX та Boeing: Роберт Бенкен, Ерік Аллен Боу, Суніта Лін Вільямс та Дуглас Джеральд Херлі.[44]

У липні 2018 Боїнг оголосила призначення колишнього астронавта НАСА Крістофера Фергюсона для польоту на кораблі CST-100 під час тестового польоту.

У липні 2018 з'явилися дані про аномалію під час тестового запуску чотирьох двигунів системи аварійного порятунку, який проводився в червні перед випробуваннями аварійного відділення корабля від ракети-носія на стартовому майданчику[45]. Компанія Боїнг підтвердила, що після завершення прожигу і відключення двигунів, 4 з 8 клапанів, які контролюють подачу компонентів палива, застрягли у відкритому положенні, що призвело до витоку гідразину. Компанією було прийнято рішення відкласти випробування для розслідування причин аномалії і прийняття коригувальних дій. Тестування системи аварійного порятунку корабля тепер планують провести навесні 2019 року, після першого тестового орбітального польоту без екіпажу[46].

ЕкіпажРедагувати

 
Макет космічного корабля CST-100 Starliner і астронавти, обрані для перших двох місій: Суніта Лін Вільямс, Джош Кассада, Ерік Аллен Боу,Ніколь Манн і Крістофер Фергюсон.

3 серпня 2018 НАСА оголосила прізвища астронавтів для перших місій корабля Starliner.[47][48] Еріка Боу через стан здоров'я було замінено у січні 2019 на Едварда Фінка.[49]

Космічний туризмРедагувати

Компанія Space Adventures анонсувала отримання прав на продаж квитків до МКС на борту CST-100, після того, як розпочнуться регулярні польоти.[50]

Технічні партнериРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Boeing (September 23, 2009). "Boeing Submits Proposal for NASA Commercial Crew Transport System". Прес-реліз.
  2. Orbital Complex Construction. Bigelow Aerospace. Архів оригіналу за July 10, 2010. Процитовано July 15, 2010.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  3. Chow, Denise (June 25, 2010). New Boeing Spaceship Targets Commercial Missions. Space.com. 
  4. а б в Clark, Stephen (July 21, 2010). Boeing space capsule could be operational by 2015. Spaceflight Now. Процитовано September 18, 2011. 
  5. Boeing: Crew Space Transportation (CST) System. Boeing. Процитовано January 25, 2016. 
  6. Lindenmoyer, Alan (2010). Commercial Crew and Cargo Program 13th Annual FAA Commercial Space Transportation Conference. February 10–11, 2010. Arlington, Virginia. Архів оригіналу за March 5, 2010. 
  7. Boeing (August 4, 2011). "Boeing Selects Atlas V Rocket for Initial Commercial Crew Launches". Прес-реліз. Переглянутий October 29, 2011.
  8. Boeing (February 2, 2010). "NASA Selects Boeing for American Recovery and Reinvestment Act Award to Study Crew Capsule-based Design". Прес-реліз.
  9. Morring, Jr., Frank (April 25, 2011). Five Vehicles Vie For Future Of U.S. Human Spaceflight. Aviation Week. Архів оригіналу за May 9, 2014. «the CCDev-2 awards, ... went to Blue Origin, Boeing, Sierra Nevada Corp. and Space Exploration Technologies Inc. (SpaceX).» 
  10. а б Boeing, SpaceX and Sierra Nevada Win CCiCAP Awards. SpaceNews. August 3, 2012. Архів оригіналу за January 4, 2013. 
  11. Boeing and SpaceX Selected to Build America’s New Crew Space Transportation System. NASA. September 16, 2014. Процитовано April 6, 2015. 
  12. February 6, 2019 – Commercial Crew Program. blogs.nasa.gov (en-US). Процитовано 2019-02-06. 
  13. Klamper, Amy (August 14, 2009). Company pitches 'lite' spaceship to NASA. NBC News. Процитовано September 7, 2009. 
  14. Grondin, Yves-A. (August 5, 2013). NASA Outlines its Plans for Commercial Crew Certification. NASA Spaceflight. 
  15. (2011). Commercial Space Flight Panel. SpaceUp Houston.
  16. Messier, Doug (March 23, 2011). Update on Boeing CST-100 Crew Program. Parabolic Arc. 
  17. http://www.compoundsemi.com/spectrolab-solar-cells-power-boeings-starliner-spacecraft/
  18. Lindenmoyer, Alan (2010). Commercial Crew and Cargo Program 13th Annual FAA Commercial Space Transportation Conference. February 10–11, 2010. Arlington, Virginia. Архів оригіналу за March 5, 2010. 
  19. Crew Dragon and Starliner: A Look at the Upcoming Astronaut Taxis. Mike Wall, Space.com. 3 August 2018.
  20. Clark, Stephen (22 September 2015). Boeing identifies CST-100 prime landing sites. Spaceflight Now. Процитовано 5 August 2018. 
  21. Boeing space taxi has tourist seat. Canadian Broadcasting Company. Thomson Reuters. September 18, 2014. Процитовано January 7, 2017. 
  22. Commercial Spaceflight Federation (June 16, 2010). "Bigelow Aerospace Joins the Commercial Spaceflight Federation". Прес-реліз.
  23. а б Memi, Edmund G. (September 12, 2011). Space capsule tests aim to ensure safe landings. Boeing. Архів оригіналу за September 24, 2011. Процитовано September 18, 2011. 
  24. Boeing (July 19, 2010). "Boeing CST-100 Spacecraft to Provide Commercial Crew Transportation Services". Прес-реліз.
  25. Chow, Denise (July 19, 2010). New Spaceship Could Fly People to Private Space Stations. Space.com. 
  26. Test of Rocketdyne abort motor for Boeing crew capsule. Процитовано November 24, 2011.
  27. Dean, James (April 18, 2011). NASA awards $270 million for commercial crew efforts. Florida Today. The Flame Trench. Архів оригіналу за April 19, 2011. 
  28. NASA (October 31, 2011). "NASA Signs Agreement with Space Florida to Reuse Kennedy Facilities". Прес-реліз.
  29. Schierholz, Stephanie; Martin, Stephanie (September 16, 2014). NASA Chooses American Companies to Transport U.S. Astronauts to International Space Station. NASA. Процитовано September 18, 2014. 
  30. Norris, Guy (October 11, 2014). Why NASA Rejected Sierra Nevada's Commercial Crew Vehicle. Aviation Week. Архів оригіналу за October 13, 2014. Процитовано October 13, 2014. 
  31. Klotz, Irene (September 17, 2014). Boeing's 'space taxi' includes seat for a tourist. Reuters. Процитовано August 6, 2015. 
  32. Clark, Stephen (September 4, 2015). Enter the Starliner: Boeing names its commercial spaceship. Spaceflight Now. Процитовано September 4, 2015. 
  33. Rhian, Jason (November 6, 2015). NASA delays CRS 2 awards again, drops Boeing from consideration. Spaceflight Insider. Процитовано November 21, 2015. 
  34. а б Berger, Eric (October 11, 2016). Boeing delays Starliner again, casting doubt on commercial flights in 2018. Ars Technica. Процитовано April 6, 2018. 
  35. Berger, Eric (May 11, 2016). Boeing’s first crewed Starliner launch slips to 2018. Ars Technica. Процитовано April 6, 2018. 
  36. Norris, Guy (October 10, 2016). Boeing Delays CST-100, Still Targets 2018 ISS Mission. Aviation Week & Space Technology. Процитовано October 11, 2016. 
  37. Pasztor, Andy (April 5, 2018). NASA, Boeing Signal Regular Missions to Space Station to Be Delayed. The Wall Street Journal. Процитовано April 6, 2018. 
  38. Clark, Stephen (April 3, 2012). Parachutes for Boeing crew capsule tested over Nevada. Spaceflight Now. Процитовано April 3, 2012. 
  39. Boeing Space Capsule One Step Closer to Orbit. NYSE Big Stage. August 19, 2013. Архів оригіналу за October 4, 2013. 
  40. Foust, Jeff (May 12, 2016). Boeing delays first crewed CST-100 flight to 2018. SpaceNews. 
  41. Rhian, Jason (January 4, 2018). Boeing CST-100 Starliner one step closer to flight with completion of DCR. Spaceflight Insider. Процитовано April 8, 2018. 
  42. Bergin, Chris (November 27, 2017). Boeing Starliner trio preparing for test flights. NASASpaceFlight.com. Процитовано April 8, 2018. 
  43. Pasztor, Andy (April 5, 2018). NASA, Boeing Signal Regular Missions to Space Station to Be Delayed. The Wall Street Journal. Процитовано April 8, 2018. 
  44. Pearlman, Robert Z. (July 9, 2015). NASA assigns 4 astronauts to commercial Boeing, SpaceX test flights. CollectSpace. Процитовано December 31, 2016. 
  45. Boeing suffers a setback with Starliner’s pad abort test. Ars Technica (en). 2018-07-21. 
  46. Boeing delays crew capsule test flights after abort engine problem. Spaceflight Now. 2018-08-01. 
  47. Chavers, Alex (January 9, 2017). NASA Picks SpaceX and Boeing's First Crew. News Ledge. Процитовано August 3, 2018. 
  48. NASA Assigns Crews to First Test Flights, Missions on Commercial Spacecraft. NASA. August 3, 2018. Процитовано August 3, 2018. 
  49. Gebhardt, Chris (January 22, 2019). NASA announces test flight crew change for Boeing’s Starliner. NASASpaceFlight.com. Процитовано January 23, 2019. 
  50. http://www.spaceadventures.com/experiences/space-station/