Brachycerus
| Brachycerus | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(11966730664).jpg) Довгоносик з роду Brachycerus. Південна Африка, Національний парк Крюгера.
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Brachycerus — рід жуків з родини Brachyceridae. Викопні рештки жуків цієї групи відомі з олігоцену й міоцену[1]
Зовнішній вигляд ред.
Жуки середніх та великих розмірів (6.5-20 мм у довжину). Тіло овальне або майже округле. Забарвлення верхньої частини тіла — чорних, сірих, коричневих, інколи жовтих тонів, часто-густо із візерунком з червоних або жовтогарячих крапочок, світлих лусочок або волосків. Тіло зверху та з боків має численні рельєфні вирости у вигляді зубців, загострених шипів, ребер, кілів, валиків, горбочків тощо. Така зовнішність пояснює латинську назву: brachycerus можна перекласти як «плечистий рогач».
Основні ознаки[2]:
- головотрубка зверху коротка, широка і пласка, з прямовисними боками, ві борозенки дугоподібно заходять на її нижній бік;
- 1-й членик вусиків не довший або максимум удвічі довший, ніж 2-й;
- передньоспинка зверху і посередині густо вкрита крапочками або зморшками і великими ізольоіваними крапками або ямками;
- крил не мають;
- міжряддя надкрил сильно опуклі, мають вигляд звивистих валіків, кілів, ребер або рядів бугрів;
- ноги з товстими щетинками, що стирчать; лапки вузькі, з однаковими за розмірами члениками, із китицеподібними пучками довгих щетинок; кігтики у довжину такі самі або трохи менші за лапки.
_(12618375514).jpg)
Спосіб життя ред.
Усі брахіцеруси рослинноїдні, хоча кормові рослини достовірно відомі лише для 10-15 видів. Місця мешкання цих комах пов'язані з рослинами, якими вони харчуються — травами з родини лілійних, амарилісових, ароїдних та орхідних[3]. У посушливих регіонах (степи, пустелі) це ефемероїди, тому активні дорослі жуки зустрічаються тут на початку теплої пори року із достаньої кількістю опадів (на півдні Європи — навесні). Вони харчуються надземними частинами рослин, личинки гризуть цибулини ззовні чи зсередини. У несприятливі (спекотливі, холодні) сезони жуки неактивні (діапауза). Прив'язанність до життєвого циклу дикорослих ефемероїдів робить брахіцерусів вразливими до діяльності людини — розорення степів, піскоукріплювальні роботи у пустелях та ін.
Географічне поширення ред.
Ареал роду охоплює територію від Півдня Європи до Південної Африки (включно з Канарами та Мадагаскаром, Близький Схід, Малу, Передню й Середню Азію[1]. Переважна більшість видів все ж таки входить до афротропічної фауни. Імовірно, група виникла саме у межах цієї області і згодом розселювалась суходолом, утворюючи вторинні осередки формоутворення[2]. В Україні мешкає ймовірно три види брахіцерид (дивись нижче).
Значення у природі та житті людини ред.
В екосистемах брахіцеруси є однією з численних ланок кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги — споживачі рослинної органіки. Не виключено, що вони важливі також як їжа для зоофагів та паразитів. Відома інформація, що коли-не-коли окремі види завдають шкоди культивованим лілійним — цибулі, часнику, декоративним квітам — амарилісам, гладіолусам, тюльпанам, каллам, гіацинтам, нарцисам та ін.[3]. Проте через нечисленність та локальне поширення більшість видів у цьому відношенні є нейтральними.
Декілька південноафриканських видів є потенційними гербіфагами для пригнічення бур'янів-аспарагусів[4].
Один вид брахіцерид — брахіцерус зморшкуватий (Brachycerus sinuatus Ol.) — занесений до Червоної книги України[5].
Класифікація ред.
Описано понад 500 рецентних видів роду Brachycerus. Нижче наведено перелік тих з них, що мешкають у межах Палеарктики[6]. Види української фауни виділено кольором.
_(14014862772).jpg)
- Brachycerus aegyptiacus Olivier, 1807
- Brachycerus albidentatus Gyllenhal, 1840
- Brachycerus argillaceus Reiche & Saulcy, 1858
- Brachycerus balearicus Bedel, 1874
- Brachycerus barbarus Linnaeus, 1758
- Brachycerus chevrolati Fâhraeus, 1840
- Brachycerus cinereus Olivier, 1807
- Brachycerus pulverulentus Olivier, 1807
- Brachycerus cribrarius Olivier, 1807
- Brachycerus fimbriates Desbrochers des Loges, 1871
- Brachycerus ornatus Reiche & Saulcy, 1858
- Brachycerus crispatus Fabricius, 1792
- Brachycerus clathratus Desbrochers des Loges, 1871
- Brachycerus rectecostatus Desbrochers des Loges, 1871
- Brachycerus cylindripes Bedel, 1874
- Brachycerus desertus A. Hoffmann, 1950
- Brachycerus foveicollis Gyllenhal, 1833
- Brachycerus foveifrons Bedel, 1874
- Brachycerus gibbosus Haaf, 1957
- Brachycerus graecus Zumpt, 1937
- Brachycerus hustachei Zumpt, 1937
- Brachycerus junix Lichtenstein, 1796
- Brachycerus kabylianus Desbrochers des Loges, 1871
- Brachycerus kubanicus Arzanov, 2005
- Brachycerus lutulentus Gyllenhal, 1833
- Brachycerus lutosus Gyllenhal, 1833
- Brachycerus mlokosevitschi Arzanov, 2005
- Brachycerus muricatus Olivier, 1790
- Brachycerus normandi Desbrochers des Loges, 1898
- Brachycerus orbipennis Reiche & Saulcy, 1858
- Brachycerus perlatus A. Solari & F. Solari, 1922
- Brachycerus persicus Zumpt, 1937b: 357
- Brachycerus plicatus Gyllenhal, 1833
- Brachycerus pradieri atlasicus A. Hoffmann, 1962
- Brachycerus pradieripradieri Fairmaire, 1857
- Brachycerus quadrisulcatus Fischer von Waldheim, 1830
- Brachycerus repertus Roudier, 1958
- Brachycerus riguus Erichson, 1841
- Brachycerus rotundicollis Escalera, 1918
- Brachycerus rufipes Zumpt, 1937
- Brachycerus schatzmayri Zumpt, 1937
- Brachycerus scutellaris P. H. Lucas, 1847
- Brachycerus similaris Zumpt, 1937b
- Brachycerus sinuatus Olivier, 1807
- Brachycerus spinicollis Bedel, 1874
- Brachycerus transversus Olivier, 1807
- Brachycerus turkmenicus Arzanov, 2005
- Brachycerus undatus Brachycerus undatus, 1798
- Brachycerus zaninii F. Solari, 1949
Примітки ред.
- ↑ а б Alonso-Zarazaga M.A., Lyan Ch.H.C. A World Catalogue of Families and Genera of Curculionoidea (Insecta: Coleoptera). Madrid, 1999. — 315 p.
- ↑ а б Арзанов Ю. Г. Обзор долгоносиков рода Brachycerus Olivier (Coleoptera: Brachyceridae) европейской части России, Кавказа и сопредельных стран // Кавказский энтомологический бюлетень, 2005, т. 1, вып. 1, с. 65−80
- ↑ а б Friedman A.-L.-L. & Sagib A. Review of the genus Brachycerus Olivier in Israel (Coleoptera: Curculionoidea: Brachyceridae: Brachycerinae) // Israel Journal of Biology, 2010, v. 40, pp. 25-70
- ↑ Kleinjan, C.A. & Edwards, P.B. 2006. Asparagus weeds in Australia—a South African perspecctive with emphasis on biological control prospects. Proceedings of a workshop convened by the National Asparagus Weeds Management Committee held in Adelaide on 10–11 November 2005.Plant Protection Quarterly, v. 21, # 2, pp.: 63–68
- ↑ Червона книга України. Тваринний світ /І. А. Акімов (ред). — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с. http://redbook-ua.org/item/ [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Colonelli, E. Brachyceridae, pp. 182—184 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 7. Stenstrup, Apollo Books, 2011, 373 pp.