Відкрити головне меню

Boeing AH-6 — це серія легких вертольотів-ганшипів на основі родини MH-6 Little Bird та MD 500. Розроблені Boeing Rotorcraft Systems, вони включали демонстраційний Unmanned Little Bird (ULB), A/MH-6X Mission Enhanced Little Bird (MELB) та AH-6I і AH-6S.

Unmanned Little Bird
MH-6X MELB / AH-6I
SAS 2010 Boeing AH-6.JPG
Boeing AH-6 на виставці 2010 на Сингапурському авіашоу
Призначення Легкий ударний/розвідувальний вертоліт
Походження  США
Розробник Boeing Rotorcraft Systems
Перший політ ULB: 8 вересня 2004
MELB: 20 вересня 2006
Статус В розробці
Попередня модель MH-6 Little Bird

Проектування і розробкаРедагувати

Демонстраційна модель Unmanned Little Bird, яка є переробкою Боїнга з цивільної машини MD 530F, вперше піднялася у повітря 8 вересня 2004 і зробила свій перший автономний політ 16 жовтня 2004.[1]

У квітні 2006 Боїнг використали ULB для демонстрування можливостей іншого вертольота, у даному випадку AH-64 Apache, з дистанційного керування озброєнням ULB як частини програми Boeing Airborne Manned/Unmanned System Technology Demonstration (AMUST-D). Для початкових випробувань, вертоліт Apache Longbow стояв на землі, у той час як ULB перебував у повітрі на відстані кількох миль. Було здійснено постріл ракетою Hellfire з ULB тестувальником який сидів на місці другого пілота у вертольоті Apache. Обидва вертольоти мали загальне тактичне обладнання для передачі даних розроблене L-3 Communications.[2]

Демонстраційна машина ULB вперше піднялася у повітря без пілота 30 червня 2006 на полігоні армії США Юма, у програму польоту входили: 20-хвилинний політ з озброєною розвідкою, спостереженням і рекогносцировкою навколо об'єкта. Усі попередні 450 годин дослідних польотів на стадії розробки відбувалися з пілотом на борту, у той час як вертольотом керували дистанційно з землі.[3][4]

Після успіху ULB, Боїнг використав технології у A/MH-6, назвавший його A/MH-6X. 20 вересня 2006 перший A/MH-6X піднявся у повітря на полігоні Boeing Rotorcraft Systems у Меса, Аризона з пілотом на борту. Вантажопідйомність ULB Demonstrator складала 1088 кг, а MELB вже отримав вантажопідйомність на 453 кг більшу. A/MH-6X схожий на A/MH-6M, але має новий прототип скляного кокпіту і численні оновлення електроніки і авіоніки.[5] A/MH-6X може керуватися пілотом або дистанційно, за вибором, що є гібридом ULB demonstrator та A/MH-6M Little Bird який використовується командуванням спеціальних операцій армії США.[6]

Боїнг сам фінансував програму розробки; вони мають намір продавати вертоліт як військовим так і цивільним на теренах США та іншим країнам.[5] Приблизна вартість вертольота US$2 млн.[4] Система безпілотного польоту розроблена таким чином щоб її можна було встановлювати на інші вертольоти в тому числі і Apache.[4][5] Unmanned Little Bird зробила повністю автономний політ у червні 2010, в тому числі оминаючи перешкоди за допомогою LIDAR.[7][8]

У 2009 повідомили про те, що Боїнг працює над «AH-6S Phoenix» для армії США яка відновила програму ОРВ, яка отримала нову назву Озброєний повітряний розвідник. Конструкція AH-6S довша на 15 inches (380 mm) для того щоб зберегти екіпаж вертольота якщо його зіб'ють. Також вертоліт отримає подовжений аеродинамічний ніс для розміщення бортового радіоелектронного обладнання. Кабіна AH-6S і композитні лопаті несного гвинта взято з AH-64D Block III. AH-6S буде мати покращений хвостовий гвинт і більш потужний двигун Rolls-Royce 250-CE30.[9][10] Витривалість Little Bird складе 12 годин, а максимальне корисне навантаження 2 400 lb (1 090 kg).[6]

AH-6i є експортним варіантом AH-6S. Перший політ AH-6i відбувся 16 вересня 2009.[11] Йорданія виявила зацікавленість у замовленні AH-6i у травні 2010.[12] У жовтні 2010 Саудівська Аравія замовила 36 AH-6i зі схожим обладнанням і озброєння у США через Іноземні військові продажі.[13][14] Корпорація Kaman випускає змінні графітово-епоксидні лопаті для AH-6.[15]

Улітку 2011 H-6U виконав автономні приземлення на вантажівку яка рухалася для французьких компаній Thales та DCNS для французького Головного управління озброєнь, під час підготовки до морських випробувань на французькому фрегаті у 2012.[16][17]

У жовтні 2012 AH-6i закінчив демонстраційні польоти для армії США у рамках програми Озброєний повітряний розвідник. Хоча AH-6i розрахований на міжнародних покупців, Боїнг вирішили представити його у програмі.[18] Програма ОПР була закрита наприкінці 2013.[19]

У грудні 2012 Боїнг демонстрували версію Unmanned Little Bird AH-6 армії Південної Кореї. Вертоліт літав у автономному режимі протягом 25 хвилин демонструючи можливості систем дистанційного керування які можна встановити на армійських вертольотах MD 500 Defender.[20]

У вересні 2013, Aurora Flight Sciences і Боїнг запропонували H-6U Little Bird корпусу морської піхоти США, для проведення випробувань unmanned lift/ISR можливостей. Боїнг, який виступав субпідрядником, випустив Little Bird без керування людиною, але у кабіні знаходився пілот згідно вимог Федеральної повітряної адміністрації під час тестувань у Манансасі, Вірджинія. H-6U виступав проти безпілотного Kaman K-MAX, який мав корисне навантаження на зовнішніх пілонах у 6 000 lb (2 720 kg) і повинен був використовуватися для доставки боєприпасів морпіхам. Випробування було розпочато у лютому 2014 на базі Корпусу морської піхоти Куантіко.[21]

Морпіхи з Куантіко повідомили, що змогли посадити безпілотний Little Bird, як і K-MAX, автономно з допомогою планшету у квітні 2014. Вертольоти були оснащені обладнанням за технологією Autonomous Aerial Cargo/Utility System (AACUS — Автономна Повітряна Транспортна/Утилітарна система), яка поєднувала покращені алгоритми Лідар та електронно-оптичні/інфрачервоні сенсори які допомагають оператору обирати точку приземлення вертольоту на непідготовлений майданчик. Автономна посадка без необхідності дистанційного керування або теле-операції знижує навантаження на оператора і дозволяє їм виконувати завдання по розвантаженню вантажів або евакуювати поранених. Вага системи AACUS 100 lb (45 kg), тому її можна легко встановити на такі літальні апарати як CH-53E Super Stallion та V-22 Osprey. За словами конт-адмірала Метью Кландера, командувача дослідженнями ВМС, використання системи можливе з 2015—2016.[22] Управління військово-морських досліджень обрало Aurora Flight Sciences та Unmanned Little Bird для завершення розробки прототипу системи AACUS замість Lockheed та K-MAX.[23]

ВаріантиРедагувати

Unmanned Little Bird (ULB)
UAV демонстратор
A/MH-6X Mission Enhanced Little Bird (MELB)
AH-6I
Експортна версія AH-6S.
AH-6S Phoenix
Пропонована версія AH-6 для програми армії США Озброєний повітряний розвідник.[9]

ОператориРедагувати

  Йорданія
  • Королівські ВПС Йорданії[24]
  Саудівська Аравія
  • Армія Саудівської Аравії (12, 24 замовлено)[25][26]

Тактико-технічні характеристикиРедагувати

ULB/MD530FРедагувати

 
Boeing AH-6 Little Bird з повним озброєнням

Джерело: The International Directory of Civil Aircraft,[27] MD 530F data[28][29]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 1-2
  • Пасажиромісткість: 5
  • Довжина: 9,94 м
  • Висота: 2,48 м
  • Діаметр несного гвинта: 8,33 м


Літальні характеристики

Озброєння



Див. такожРедагувати

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

ПриміткиРедагувати

  1. «Boeing Unveils Low-Cost, Versatile 'Little Bird' That Can Fly Manned or as UAV».
  2. «Boeing Apache and Unmanned Little Bird Demonstrator Test Expands UAV Control».
  3. «Boeing Unmanned Little Bird Demonstrator Helicopter Flies Unmanned for First Time».
  4. а б в Kress, Adam.
  5. а б в «Boeing Manned/Unmanned Light Helicopter Makes First Flight».
  6. а б «Army Technology-Unmanned Little Bird project». army-technology.com
  7. Spice, Byron.
  8. Koski, Olivia.
  9. а б «Boeing's new Phoenix rises from ARH ashes». Flight International, 7 January 2009.
  10. «Boeing Offers Army Two ARH Alternatives». Aviation Week, 8 January 2009.
  11. «Boeing AH-6i Light Attack/Reconnaissance Helicopter Makes 1st Flight».
  12. «Jordan to buy AH-6is» Архівовано 20 травень 2010 у Wayback Machine..
  13. «Saudi Arabia — AH-64D APACHE, UH-60M BLACKHAWK, AH-6i Light Attack, and MD-530F Light Turbine Helicopters».
  14. Bruno, Michael.
  15. TRAUTVETTER, Chad.
  16. Thisdell, Dan.
  17. Thales completes successful flight demonstration for full automatic landing and deck landing of one-ton class rotary wing UAVs Архівовано 5 квітень 2012 у Wayback Machine. Thales, 14 June 2011.
  18. «Boeing demonstrates AH-6i for US Army».
  19. Outgoing General: US Army Must Continue To Fund Research and Development — Defensenews.com, 14 January 2014
  20. Little Bird demo for the Republic of Korea.
  21. USMC Unmanned Lift Competition Taking Shape — Defensenews.com, 25 September 2013
  22. Osborn, Kris (5 April 2014).
  23. Aurora beats Lockheed bid to develop iPad-based UAS controller — Flightglobal.com, 6 May 2014
  24. SOFEX 2012: Arab Spring blamed for slow-moving Little Bird contract. shephardmedia.com. Процитовано 26 February 2013. 
  25. World Air Forces 2014. Flightglobal Insight. 2014. Процитовано 17 January 2014. 
  26. Carey, Bill. «Boeing Wins FMS Contract to Suppy AH-6is To Saudi Arabia» AINonline, 2 September 2014.
  27. Frawley, Gerard. The International Directory of Civil Aircraft, 2003-2004, p. 155. Aerospace Publications Pty Ltd, 2003. ISBN 978-1-875671-58-8.
  28. MD 530F Overview Архівовано 16 липень 2011 у Wayback Machine., MD Helicopters.
  29. MD 530F Performance Specifications Архівовано 16 липень 2011 у Wayback Machine.. MD Helicopters.

ПосиланняРедагувати