Вікіпедія

Bellona

екологічна та правозахисна організація

Беллона (англ. Bellona Foundation) — міжнародне екологічне об'єднання. Центральний офіс об'єднання розташовано в столиці Норвегії — Осло. Об'єднання «Bellona» розпочало свою роботу як неурядова організація 16 червня 1986 року.

Беллона
Bellona
Типбізнес
фонд і неприбуткова організація[1]
Правова формаSTI[d][1]
ГалузьЗахист прав людини
Засновано16 червня 1986
Засновник(и)Frederic Hauged і Rune Haalandd
Штаб-квартираОсло[1]
Ключові особи

Фредерік Хауге (президент міжнародного об'єднання «Bellona»)

Олександр Нікітін (голова правління СПб ГО ЕПЦ «Беллона»)
Виторг764 898 € (2020)
Власний капітал1 596 070 kr (2022)[1]
СпівробітникиПомилка Lua у Модуль:Wikidata/number у рядку 55: attempt to compare number with nil.
bellona.no​(норв.)
CMNS: Bellona у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Беллона (значення).

Діяльність

ред.

Некомерційна суспільна організація «Беллона» була утворена 16 червня 1986 року. Офіційне назва — екологічне об'єднання «Bellona».

На прикінці1980-х років «Bellona» здобула популярність завдяки видовищним акціям, які були організовані проти низки норвезьких промислових компаній. З 1996 року назва «Bellona» зустрічалося у ЗМІ РФ після публікації докладу про небезпеку на Північному Заході Росії, який викликав невдоволення російських спецслужб. За підозрою в шпигунстві був заарештований співробітник організації «Bellona», колишній офіцер флоту Олександр Нікітін. Справа Нікітіна закінчилося повним зняттям всіх звинувачень. Ця Справа зробила організацію впливовою силою, хоча й досі продовжує зазнавати сильній критиці у себе в Норвегії за комерціалізацію і «відсутність демократичних заслуг»[2][3]:107, та незважаючи на критику, відкрила їй шлях до грантів норвезького Міністерства закордонних справ[3]:143. Екологічне об'єднання «Беллона» працює з проблемами навколишнього середовища Арктики та північно-західного регіону Росії починаючи з 1989 року.

Перспективи

ред.

Одним із завдань, які «Беллона» ставить перед собою, є встановлення конструктивних зв'язків між суспільством, зацікавленим у захисті свого права на сприятливе навколишнє середовище, дослідниками, які спрямовують зусилля на розвиток чистих технологій, і урядами і бізнесом, чиєю метою є підтримка ефективно функціонуючої економіки.

Підрозділи

ред.
  • Bellona Foundation (Осло, Норвегія). Основний офіс «Беллоны» знаходиться в центральному районі Осло, який називається Грюнелокка.
  • Bellona USA (Вашингтон, США)

Рада директорів американського відділення «Беллоны» представлений експертами з областей, що належать до поліпшення світової екології, як впровадження технологій водневого палива, забезпечення ядерної безпеки, проблеми глобальної зміни клімату та використання газових і вугільних ресурсів без виробництва викидів парникових газів. «Беллона» стала членом міжнародної коаліції US Climate Action Network, яка об'єднує більш ста кліматичних громадських організацій, а також Міжнародного форуму з уловлювання та зберігання викидів вуглекислого газу (Carbon Sequestration Leadership Forum).

  • Bellona Europe (Брюссель, Бельгія). Це підрозділ бере участь у формуванні європейської політики за такими важливими напрямками:
    • захват, зберігання і конструктивне використання викидів вуглекислого газу
    • забруднення водного простору і морських екосистем
    • утилізація та оброблення суден
    • питання ядерної та радіаційної безпеки в Росії
    • зберігання, збір і переробка відходів електричного та електронного обладнання (директива WEEE, прийнята радою міністрів Європейського союзу в 2002 році).
  • «Беллона-Мурманськ» (Мурманськ, Росія).

Працює з 1990 року, вивчає ситуацію з діяльністю об'єктів використання атомної енергії на північно-заході Росії. У 1994 році в Мурманську був надрукований доповідь «Джерела радіоактивного забруднення в Мурманської і Архангельської областях». У 1998 році була утворена Мурманська регіональна громадська організація «Беллона-Мурманськ», яка отримала офіційний статус російської громадської організації. «Беллона-Мурманськ» активно займається пропагандою розвитку відновлюваної енергетики на Кольському півострові, особливо вітроенергетики. Проведено кілька конференцій, присвячених цій темі.

У березні 2015 року рішенням Міністерства Юстиції РФ була внесена до реєстру організацій, що виконують функції іноземних агентів, в зв'язку з чим було прийнято рішення про ліквідацію організації. 8 жовтня 2015 року організація офіційно припинила своє існування.

У другій половині 1990-х років активістів організації стали звинувачувати в різних злочинах, так виникли справи «Федорова — Мирзоянова», «Миколи Щура», «Олександра Нікітіна» та ін., що призвело до ініціативи створення правозахисної організації. Серед прихильників цього рішення були правозахисники Борис Пустынцев і Юрій Вдовін, адвокат Юрій Шмідт і екологічний журналіст Віктор Терешкін. У квітні 1998 року була заснована Санкт-Петербурзька громадська організація «Екологічний Правозахисний Центр „Беллона“», яка є петербурзьким офісом міжнародного екологичного об'єднання «Беллона».

Критика

ред.

Організація є прихильником захоплення та захоронення вуглецю (поховання вуглекислоти, CSS)[4], критикованого більшістю екологічних організацій, наприклад, Greenpeace[5]. Технологію уловлювання та захоронення вуглецю» розглядала Міжурядова група експертів ООН зі зміни клімату в спеціальній доповіді[6] За її даними під час захоплення вуглецю, що викидається вугільними станціями, збільшується викид інших забруднювачів; питання викликають і екологічні ризики під час ізоляції вуглецю, наприклад, у морях або підземних свердловинах. Як пропагандист CSS «Беллона» зацікавлена у співробітництві з російською нафто-газової індустрією та застосування CSS на Печорському родовищі, оскільки «використовуючи CO2 можна отримати ще більше нафти з уже наявних свердловин»[7]. З 2005 по 2008 рік «Беллона» отримала не менше 500 000 NOK (близько €55 000) від норвезької нафтової компанії «Статойл»[8]. Президент «Беллони» та низка її співробітників[9] просувають CSS у складі Zero emissions platform (ZEP платформа[10]), скандальність діяльності якої додає той факт, що ця структура частково фінансується за європейські гроші платників податків[11][12].

У лютому 2001 року газета Aftenposten звинуватила керівників «Беллони» в тому, що вони збагачуються за рахунок створення консультаційних фірм, переводячи «за консультаційні послуги» на рахунок цих фірм гроші, пожертвувані «Беллоні» прихильниками, а також пропонуючи заплатити на рахунок цих фірм тим підприємствам, проти яких «Беллона» протестує[13]. Зокрема, зазначалося, що пов'язані з «Беллоною» фірми пропонували «консультаційні послуги» компанії Sande Рарег Mill, проти якої організація протестувала[14].

З критикою «Беллони» регулярно виступає працівник ЕЦП «Беллона» у 2000—2005 роках на Ленінградській атомній електростанції роках Сергій Харитонов, звільнений у 2000 році за публічне виявлення порушень на АЕС, наразі — незалежний дослідник проблем міста Сосновий Бор[15][16][17]. Харитонов — автор опублікованого «Беллоною» в 2004 році доповіді про Ленінградську АЕС[18].

У квітні 2023 року російська Генеральна прокуратура визнала «небажаною» діяльність «Белони» в Росії[19][20].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г https://lottstift.no/stiftelsesregisteret/detaljer/948778599
  2. ↑ Grendstad, Gunnar; Selle, Per; Strømsnes, Kristin; Bortne, Øystein (2006). Unique environmentalism: a comparative perspective. Springer. с. 125. ISBN 0387305246. Critics of the Bellona Foundation… [which] to the largest extent has cooperated with market actors, have said that this organization has no credibility left because it serves as a consultant company for the business sector… there seems to be a clear trade-off between an organization's cooperation with market actors and its environmental credibility.
  3. ↑ а б Dryzek, John S.; Downes, David; Hunold, Christian та ін. (2003). Green States and Social Movements: Environmentalism in the United States, United Kingdom, Germany, and Norway. Oxford. ISBN 0199249024. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last3= (довідка)
  4. ↑ How to Combat Global Warming — Bellona. Архів оригіналу за 18 березня 2011. Процитовано 31 березня 2018.
  5. ↑ Гринпис. Захоронение углекислоты — ложная надежда![недоступне посилання]
  6. ↑ UN IPCC report «Carbon dioxide capture and storage» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 лютого 2010. Процитовано 31 березня 2018. [Архівовано 2010-02-10 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Эхо Москвы в Петербурге. Актуальные экологические проблемы в мире: Фредерик Хауге, президент Международного экологического объединения BELLONA
  8. ↑ Snøhvit — Unlocking resources in the frozen North. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 березня 2018.
  9. ↑ Президент «Беллоны» назначен на должность вице-председателя органа ЕС. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 31 березня 2018.
  10. ↑ ZEP — Zero Emissions Platform — Home. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 31 березня 2018.
  11. ↑ Public funds used to lobby for fossil fuel in Copenhagen[недоступне посилання з червня 2019]
  12. ↑ Крупные российские лоббисты вокруг климатических переговоров. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 31 березня 2018. [Архівовано 2018-03-31 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Aftenposten. Fra aksjonister til aksjonærer. 24 feb 2001. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 31 березня 2018.
  14. ↑ «Беллона» играет нечисто. А. Смирнов. «Новые известия», 27 лютого 2001 р. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 31 березня 2018.
  15. ↑ Сергей Харитонов. О Беллоне — что норвежцу здорово, то русскому смерть. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 31 березня 2018. [Архівовано 2013-10-16 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Сергей Харитонов. О Беллоне — что норвежцу здорово, то русскому смерть-2. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 31 березня 2018. [Архівовано 2013-10-16 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Виктор Терёшкин. Последний сигнальщик России [Архівовано 31 березня 2018 у Wayback Machine.] (опубликовано у журналі «Посев», № 3, 2005 рік): Стаття про Харитонова колишнього співробітника «Беллони» журналіста Віктора Терьошкіна з критикою «Беллони» за розвал діла Харитонова в суді
  18. ↑ Сергей Харитонов. Ленинградская АЭС как зеркало атомной энергетики России. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 31 березня 2018.
  19. ↑ Генпрокуратура РФ признала «нежелательным» норвежский экологический фонд «Беллона». Meduza (рос.). 18 квітня 2023. Архів оригіналу за 19 квітня 2023. Процитовано 20 квітня 2023.
  20. ↑ Генпрокуратура признала экологический фонд «Беллона» нежелательным в России. Коммерсантъ (рос.). 18 квітня 2023. Процитовано 27 травня 2024.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Bellona&oldid=44215918