Beastars (яп.ビースターズ Бі:сута:дзу) — японська манґа авторства Пару Ітагакі, випускається у журналі Weekly Shōnen Champion з 8 вересня 2016 року.

Beastars
ビースターズ
Жанрдрама[1], фентезі[1], дорослішання[2]
Аудиторіясьонен
Манґа
АвторПару Ітагакі
ВидавецьЯпонія Akita Shoten
Період випуску8 вересня 2016 — 8 жовтня 2020
Кількість томів22
Телевізійний аніме-серіал
Beastars
РежисерСиніті Мацумі
Ясухіро Гесі
Макото Сокудза
СценаристНанами Хігуті
Пару Итагаки
СтудіяOrange
ЛіцензіатNetflix
МережаЯпонія Fuji TV (Ultra+), TNC, KTV, THK, UHB, BS Fuji
Період показу8 жовтня 2019 — 26 грудня 2019
Кількість серій12

Манга отримала безліч нагород, і також першою почала випускатись під видавництвом Akita Shoten[3]. Станом на 8 січня, 2020 року налічує 17 танкобонів. Прем'єра аніме-адаптації манги виробництва Orange відбулась 8 жовтня 2019 року на телеканалі Fuji TV + Ultra. За межами Японії серіал транслює Netflix. Другий сезон анонсований на 2021 рік.[4]

Сюжет ред.

Події манги відбуваються у світі цивілізованих антропоморфних тварин котрий поділяється на хижаків та травоїдних. Назва серії дана від наявного у вигаданому світі рангу «Beastar», яким характеризують персонажа, наділеного талантом, популярністю, та альтруїзмом.

Головний герой — сірий вовк Леґоші, тихий і боязкий учень Черрітонської школи, що живе в гуртожитку для хижаків, також бере участь у шкільному театральному гуртку як робітник сцени. Одного разу вночі виявляється з'їденим альпак Тем, що призводить до підозр і напруги між хижаками і травоїдними учнями в школі. У той же час Легосі знайомиться з карликовою зайчихою Хару, між якими починають розвиватися складні взаємини.

Персонажі ред.

  • Леґоші (яп. レゴシ, Регосі) — високий сірий вовк. Досить спокійний, незважаючи на його погрозливий вигляд. Він намагається подавити у собі хижі риси, для того щоб подружитись з травоїдними, після зустрічі з Хару він починає плутатись у своїх почуттях до неї. Леґоші вирішує самостійно розслідувати вбивство Тема, щоб дізнатись правду.
  • Луї (яп. ルイ) — благородний олень, голова театрального гуртка. Гордий і впевнений в собі, він мріє стати наступним «Beastar». Схильний дивитися зверхньо на інших, навіть будучи травоїдним, оточеним хижаками. Зазвичай здатний плести інтриги, але з розвитком історії демонструє і позитивні якості. У нього був роман з Хару.
  • Хару (яп. ハル, Хару) — єдиний член клубу садівництва, вигнанка школи через свою статеву розпусту. Як карликовий кролик, часто стикається з тим, що інші вважають її безпорадною і беззахисною, але вона хоче, щоб її цінували як особистість. Хару намагається триматись від інших на відстані.
  • Джуно (яп. ジュノ) — висока сіра вовчиця, новий член драматичного клубу, котра закохується в Леґоші з першого погляду після того, як він захистив її від хуліганів. Вона налаштована завоювати його серце і стати «Beastar» разом з ним, щоб створити нову мирну еру для всіх тварин.
  • Ґохін (яп. ゴウヒン) — Гігантська панда, яка працює психіатром і лікарем, що реабілітує хижаків, інстинкти яких починають брати верх над ними. Він вперше стикається з Леґоші, коли той перебуває на Чорному ринку і спочатку припускає, що Леґоші — один із багатьох хижаків, який піддався своїм хижацьким інстинктам, але згодом у них налагоджуються дещо дружні стосунки, і зрештою стає для нього своєрідним наставником.

Примітки ред.

  1. а б The Official Website for Beastars. Viz Media. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 20 червня 2023.
  2. ANIME NEWS: Second season of 'Beastars' animal anime gets the go-ahead. Anime Anime Japan via The Asahi Shimbun. 1 березня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 2 липня 2023. It is an ensemble coming-of-age story set in a world where carnivorous and herbivorous animals coexist.
  3. Hodgkins, Crystalyn (7 травня 2018). Roundup of Newly Revealed Print Counts for Manga, Light Novel Series (March - May 2018). Anime News Network. Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано 21 лютого 2019.
  4. BEASTARS Season 2 Anime Is Confirmed To Be Coming Out In 2021: Manga Ending Soon, As well. Monsters and Critics (англ.). 21 лютого 2020. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 28 березня 2020.

Посилання ред.