Austin Cambridge
Austin Cambridge (моделі А40, А50, А55 та А60) — сімейство автомобілів, що виготовлялось британським автовиробником Austin Motor Company у 1954—1971 рр. Стало заміною моделі А40 Somerset, що виготовлялась у 1952—1954 рр. Від попередника Cambridge відрізнявся новим тримальним (несучим) кузовом, модернізованим двигуном. Моделі А40, А50, А55 (ранні) мали традиційний округлий кузов, а А55 (пізні) та А60 кузова від Пінінфаріни.
| Виробник: | .svg){kind=small} Austin Motor Company
|
| Роки виробництва: | 1954 — 1971 |
| Складання: | Коулі, Оксфорд, Англія
|
| Клас: | малий сімейний авт. (1954—1958) великий сімейний авт. (1959—1969) |
| Тип(и) кузова: | 4-дв. седан 4-дв. універсал 2-дв. фургон 2-дв. пікап[1] |
| Компонування: | FR (Передньомоторне задньопривідне) |
Індекс А40 повторно використовувався на автомобілях меншого класу Austin A40 Farina у 1958—1967 рр, а назва Cambridge використовувалась як назва кузова на довоєнних Austin 10.
Спочатку Austin Cambridge виконувався як 4-місний 4-дверний седан, хоча й існували передсерійні 2-дверні моделі. Свого часу автомобіль мав прогресивний дизайн з вбудованими крилами, широкою решіткою. Підвіска передніх коліс була незалежною пружинною з подвійними поперечними важелями, задніх — залежною й мала стабілізатор.
Фургон (представлений у листопаді 1956 р.) та пікап (представлений у травні 1957 р.) залишались у виробництві до 1974 р. — три роки після припинення виробництва базових легковиків.
A40 Cambridge ред.
| Тип(и) кузова: | 4-дв. седан |
Austin Cambridge комплектувався рядним 4-циліндровим верхньоклапанним двигуном (1,2 л) виконаним на базі двигуна попередника. Однак по запчастинах між ними уніфікація була мала. Агрегат потужністю 42 к.с. (31 кВт) з'єднувався з 4-східчастою коробкою передач з важелем перемикання на кермовій колонці.
Автомобіль планувався як дво- та чотиридверний седан, однак дводверна версія не дійшла до серійного виробництва.[3]
Було виготовлено всього 30666 авт. A40 Cambridge.[4] Після раннього зникнення А40 Cambridge у 1957 р., індекс А40 використали на моделі меншого класу — А40 Farina, ніяк не пов'язаної з «Кембриджами». Кузов універсал (Countryman) останньої був раннім прикладом хетчбека.
A50 Cambridge ред.
| Виробник: | Austin Motor Company
|
| Роки виробництва: | 1954 — 1957 |
| Складання: | Англія.svg){kind=small} Австралія[5] Японія[6]
|
| Інші позначення : | Austin A50 coupe utility[1] |
| Довжина: | 4121 мм[8] |
| Ширина: | 1562 мм[8] |
| Висота: | 1562 мм[8] |
| Колісна база: | 2521 мм[2] |
| Споряджена маса: | 1067 кг |
Також представлений у вересні 1954 р., з ідентичним до А40 кузовом,[9] Austin A50 Cambridge комплектувався новим 1,5-л 4-циліндровим двигуном серії «Б» потужністю 50 к.с. (37 кВт) та з карбюратором Zenith. Автомобіль продавався краще й залишався у виробництві до 1957 р. Загалом було виконано 114867 авт. А50.
Люксова версія мала опалювач, шкіряну обивку сидінь, тканинні а не гумові килимки, підлокотники на дверях, двотонний звуковий сигнал, сонячний козирок пасажира й трохи більше хромованих деталей, включно з іклами на бампері.
Як опція могла встановлюватись підвищувальна передача («овердрайв») від Borg-Warner. Також пропонувалась напівавтоматична коробка передач (manumatic, що забезпечувала автоматичну роботу зчеплення), котра однак не стала популярною серед покупців.
У жовтні 1956 р. представили численні зміни, включно з меншими 13-дюймовими (330 мм) колесами й збільшеним до 8,3 ступенем стиску.
У 1955 р. журнал The Motor випробував люксову версію А50 Cambridge. Максимальна швидкість становила 73,6 миль/год (118,4 км/год), час розгону 0—60 миль/год (97 км/год) 28,8 с. Витрата палива — 28 миль на імперський галон (10,1 л/100 км, 23,3 милі на амер. галон). Разом з податками тестовий автомобіль коштував £720.[8]
Радіоприймач та годинник були опціями.
A50 Cambridge як і попередник (A40 Somerset) виготовлявся по ліцензії у Японії. Співпраця з Nissan закінчилася у 1959 р. Загалом у Японії виконали 20855 автомобілів.[10]
 |
 |
A55 Cambridge ред.
| Виробник: | Austin Motor Company
|
| Роки виробництва: | 1957 — 1958 |
| Складання: | Англія Австралія
|
| Інші позначення : | Austin Cambrian (Північна Америка)[11] Austin ½ Ton[12] Morris ½ Ton[13] |
| Довжина: | 4242 мм[14] |
| Ширина: | 1562 мм[14] |
| Висота: | 1524 мм[14] |
| Колісна база: | 2521 мм[2] |
| Споряджена маса: | 1067 кг |
У січні 1957 р. був представлений А55 Cambridge, що мав замінити модель А50. Автомобіль мав той самий 1,5-л двигун серії «Б» від попередника, однак з більшим ступенем стиску. Його потужність становила 51 к.с. (38 кВт) при 4250 об/хв.
Cambridge зазнав незначних змін, зокрема отримав більші багажник та заднє скло. Кліренс знизився завдяки 13-дюймовим (330 мм) колесам, а динамічні характеристики збереглись завдяки іншому передатному числу головної передачі. Двоколірне фарбування кузова було опцією.
До появи заміни (А55 з кузовом від Пінінфаріни) у 1959 р. було виготовлено близько 154 тис. авт.
Люксова версія А55 з напівавтоматичною коробкою передач (manumatic) була випробувана журналом The Motor у 1957 р. Максимальна швидкість становила 77,1 миль/год (124,1 км/год), час розгону 0—60 миль/год (97 км/год) 27 с. Витрата палива 31,6 миль на імперський галон (8,9 л/100 км, 26,3 миль на амер. галон).
Тестовий автомобіль коштував £870 (разом з податками у £291).[14]
-
Austin A55 Cambridge in profile
Комерційні автомобілі ред.
Півтонні комерційні моделі на базі А55 були представлені у 1957 р.[15] Фургон став виготовлятись з лютого, а у травні до його доповнили пікап, шасі. У тодішній торговельній літературі були присутні терміни «Austin ½ ton фургон та пікап».
У жовтні 1962 р. були представлені нові моделі зі зміненими бамперами, хромованими боковими молдингами, 14-дюймовими колесами та різними покращеннями в салоні. Також пропонувались фургони та пікапи під маркою Morris. З вересня 1963 р. компрційні моделі комплектувались 1,622 л двигуном від седана Austin A60. Продавались вони під попередньою назвою (Austin ½ ton).[16] Автомобілі залишались у виробництві до 1973 р.
-
Austin 1/2 ton pick-up (pre-facelift) -
Austin 1/2 ton van (pre-facelift) -
Morris 1/2 ton van
_panel_van,_2012_HCVS_Tyne-Tees_Run.jpg)
Австралійське виробництво ред.
Седан A55 Cambridge збирався підприємством BMC Australia.[17] Пікапи створювались й збирались на Pressed Metal Corporation — дочірнім підприємством Larke, Neave and Carter, що займалось продажем Austin.[18]
A55 Cambridge Mark II ред.
| Виробник: | Austin Motor Company
|
| Роки виробництва: | 1959 — 1961 |
| Інші позначення : | Austin Cambrian (Північна Америка)[11] |
| Довжина: | 4534 мм[19] |
| Ширина: | 1613 мм[19] |
| Висота: | 1518 мм[19] |
| Колісна база: | 2521 мм[2] |
| Споряджена маса: | 1118 кг |
А55 Cambridge MKII, відомий як перша модель Farina через розробку дизайну Пінінфаріною, виготовлявся з 1959 по 1961 рр. Являв собою Morris Oxford з іншим значком. Комплектувався попереднім 1,5-л двигуном, однак вже з двома карбюраторами SU, завдяки чому потужність становила 55 к.с. (41 кВт) при 4350 об/хв.
Близько розташовані сидіння з шкіряною обивкою давали змогу розміщуватись третій людині. Важіль перемикання передач знаходився на кермовій колонці чи на підлозі, важіль стоянкового гальма між водійським сидінням та дверима. Інші вдосконалення на котрих свого часу акцентувалась увага — збільшений багажник, сидіння.[20] Опалювач встановлювався як опція.
Універсал з'явився у 1960 р. Автомобілі з такими вантажопасажирськими кузовами у марки Austin йменувались Countryman, а у Morris — Traveller. Універсали А55 (пізня) та А60 були ідентичними, пізні моделі на відміну від седанів не мали зменшених плавців та інших задніх ліхтарів.
Підвіска була типовою для свого часу — передня: незалежна пружинна, задня: залежна на напівеліптичних ресорах. Гальмівні механізми Girling усіх коліс були барабанними 9-дюймовими (229 мм).
Загалом було виконано 149994 авт.
А55 MKII у 1959 р. протестував журнал The Motor. Максимальна швидкість становила 75,5 миль/год (121,5 км/год), час розгону 0—60 миль/год (97 км/год) 24,5 с. Витрата палива — 31 милі на імперський галон (9,1 л/100 км, 25,8 миль на амер. галон). Тестовий автомобіль коштував £878 (разом з податками у £293).[19]
 |
 |
Австралійське виробництво ред.
.jpg)
З 1959 р. А55 MKII виготовлявся у Австралії під назвою А60 (комплектуючись 4-циліндровим двигуном з робочим об'ємом 1,622 л).[21] Австралійське виробництво автомобіля з потужнішим двигуном випередило британське на два роки. У 1962 р. А60 змінила модель з шестициліндровим 2,433-л двигуном. Вона продавалась під назвою Austin Freeway й виготовлялась ВМС Australia до 1965 р.
A60 Cambridge ред.
дизельний R4 1,5 л
| Зв'язані: | Morris Oxford series VI |
У жовтні 1961 р. була представлена модель А60 з новим 1,6-л агрегатом, що був версією чотирициліндрового двигуна серії «Б» (спочатку встановлювався на MGA).
Його потужність — 61 к.с. (45 кВт) при 4500 об/хв.[22] Оновлений вигляд містив хромовані молдинги, зменшені плавники задніх крил. Збільшилась колісна база та колія. Остання давала змогу трьом пасажирам розміщуватись на задніх сидіннях. Як у передній так і у задній підвісках з'явились стабілізатори (поперечної стійкості). Також пропонувався універсал з бензиновим двигуном.
Експортну дизельну версію представили у 1961 р., у Сполученому Королівстві вона стала доступна з 1962 р. Ранні моделі з механічною коробкою передач мали як опцію важіль перемикання на кермі. Трисхідчаста автоматична коробка передач Borg Warner Type 35 з селектором на кермовій колонці стала опцією (дана модель вперше на британському автомобілі). Варіант з дизельним 1,5-л двигуном для таксі був представлений у листопаді 1962 р. Через потужність всього у 40 к.с. (30 кВт) максимальна швидкість становила 110 км/год (68 миль/год).
А60 Cambridge продавався добре, й до закінчення виробництва у 1969 р. було виготовлено 276534 авт. У 1964 р. з'явився наступник передньопривідний Austin 1800, котрий однак не мав комерційного успіху через що виробництво A60 Cambridge (на заводі Morris у Коулі) продовжилось до 1969 р.
Седани Austin А60, що збирались у Ірландії (Brittain Smith of Portobello, Dublin 2) можна було розпізнати за задніми ліхтарями від Morris Oxford VI серії. Останній такий автомобіль виконали у 1970 р., хоча існувало кілька зареєстрованих у 1971 р. У квітні 1969 р. модель А60 Cambridge замінив Austin Maxi, в той час як Oxford продовжував виготовлятись до початку 1971 р. Останнього замінив Morris Marina.
Використання автомобіля як таксі було поширеним не тільки у Великій Британії, а й у Китаї (Гонконгу) причому у більшій мірі. У 1967 р. модифікікації таксі становили 17 % від обсягу проданих Austin A60, завдяки чому автомобілі BMC складали 28 % всього ринку Гонконгу.[23]
У 1961 р. журнал The Motor випробував дві модифікації А60 — з механічною та автоматичною коробкою передач. У варіанта з механічною коробкою максимальна швидкість становила 80,4 милі/год (129,4 км/год), час розгону 0—60 миль/год (97 км/год) 19,8 с. Витрата палива — 25,1 милі на імперський галон (11,3 л/100 км, 20,9 миль на амер. галон). Тестований автомобіль коштував £883, з якотрих £278 податки. Версія з автоматичною коробкою виявилась трохи повільнішою: максимальна швидкість складала 77,9 миль/год (125,4 км/год) і час розгону 0—60 миль/год (97 км/год) 24,9 с. Витрата палива — 28,9 миль на імперський галон (9,8 л/100 км, 24,1 милі на амер. галон). Автомобіль коштував £982 (разом з податками у £309).[24]
 |
 |
Примітки ред.
- ↑ а б в Austin A50 Coupe Utility 1957, storm.oldcarmanualproject.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 16 серпня 2018.
- ↑ а б в г д е ж и к Culshaw; Horrobin (1974). Complete Catalogue of British Cars. London: Macmillan. ISBN 0-333-16689-2.
- ↑ Austin A40 Cambridge, www.motorbase.com [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.] Retrieved on 21 October 2013
- ↑ Sedgwick, Michael (1993). A-Z of Cars 1945–1970. Devon, UK: Bay View Books. ISBN 1-870979-39-7.
- ↑ Pedr Davis, The Macquarie Dictionary of Motoring, 1986, page 24
- ↑ Austin A40 and A50, earlydatsun.com [Архівовано 8 лютий 2015 у Wayback Machine.] Retrieved on 25 November 2012
- ↑ Nissan Builds Austin Cars under Licence, Austin Memories [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] Retrieved on 25 November 2012
- ↑ а б в г The Austin A50 Cambridge de luxe. The Motor. 1 червня 1955.
- ↑ Olyslager, Piet (1963). Motor Manuals 37 Austin Cambridge saloons 1954–1959. London: Sunday Times Publications.
- ↑ Madeley, Christopher (July 2005), Kaishinsha, DAT, Nissan and the British Motor Vehicle Industry (PDF), International and Japanese Studies Symposium: The Automobile in Japan, London, UK: London School of Economics and Political Science, с. 31, No. IS/05/494, архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2020, процитовано 16 серпня 2018
- ↑ а б Austin Cambrian (1957 to 1961), www.co-oc.org [Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.] Retrieved on 26 November 2012
- ↑ а б в 1958 Austin 1/2 Ton Pickup Van Truck Brochure Poster wv8241, www.ebay.com via web.archive.org
- ↑ 1967 Morris 1/2 Ton Van Pickup Truck Brochure wg9051-IHJ5S7, www.ebay.co.uk, as archived at web.archive.org
- ↑ а б в г The Austin A55 de luxe. The Motor. 27 лютого 1957.
- ↑ Austin & Morris Half Ton Van & Pick Up [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] Retrieved on 4 August 2011
- ↑ 1971 Austin 1600 1/2 Ton Van Pickup Truck Brochure wp4865-PJSC74, www.ebay.com via web.archive.org
- ↑ BMC-Leyland Australia Heritage Group, Building Cars in Australia, 2007, pages 209 & 213
- ↑ BMC-Leyland Australia Heritage Group, Building Cars in Australia, 2007, page 198.
- ↑ а б в г The Austin A55 Cambridge Mk II. The Motor. 4 лютого 1959.
- ↑ New Austin Cambridge. Practical Motorist and Motor Cyclist. 5. (nbr57): 835. March 1959.
- ↑ Austin Freeway [Архівовано 6 серпня 2009 у Wayback Machine.] Retrieved from www.co-oc.org on 26 February 2010
- ↑ Balestre, Jean-Marie, ред. (1969). Le Salon de l'Auto 1969 (french) . Т. 18. Paris: Groupe de Presse Robert Hersant. с. 80.
{{cite magazine}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ News and views: Export highlights. Autocar. 128. (nbr 3762): 64. 21 березня 1968.
- ↑ The Austin A60. The Motor. 13 грудня 1961.
Посилання ред.
- Austin Memories [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.] — Історія «Остіна» та Лонгбриджа
- Austin Cambridge / Westminster Car Club (ACWCC) [Архівовано 16 серпня 2018 у Wayback Machine.] – Клуб власників класичних автомобілів BMC. Присвячений «Останнім» A40, A55, A60, Westminster, Morris Oxford, MG Magnette та іншим похідним типу Riley & Wolseley.
- Cambridge-Oxford Owners Club (COOC) [Архівовано 14 серпня 2011 у Wayback Machine.] — всесвітній клуб власників вищеназваних автомобілів пов'язаний також з 6-циліндровими моделями Westminster. Мета клубу — збереження автомобілів, обмін досвідом, запчастинами тощо.