Павук-сріблянка
| Павук-сріблянка | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Lycosa coelestis
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Argyroneta aquatica Clerk, 1757 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Павук-сріблянка[1], або водяний павук (Argyroneta aquatica) — поширений у Європі вид павуків з родини Dictynidae[en], єдиний представник монотипового роду Argyroneta. Відрізняється довгими плавальними щетинками на задніх ногах і 3-ома кігтиками на ногах 3-ох задніх пар. Це єдиний вид павуків, який, як відомо, живе майже повністю під водою.
 | ||||||||||
Водяний павук в «Житті тварин» Альфреда Брема (1884).
| ||||||||||
Опис ред.
Самець, який за розміром більший від самки, досягає 15 мм в довжину, а самка — до 12; майже голі головогруди буроватого кольору, який переходить в чорнуватий, з чорними лініями і плямами; черевце буре, покрите багатьма оксамитовими волосками і містить на спинній стороні два ряди вдавлених крапочок.
При зануренні сріблянки у воду між волосками черевця, покритими особливою жирною не змочуваною речовиною, затримується повітря (оскільки не витісняється, завдяки силам поверхневого натягу води) і тому павук під водою здається срібним. Цей шар повітря дозволяє сріблянці довго залишатися під водою; він зрідка піднімається на ЇЇ поверхню, щоб відновити запас повітря. Водовідштовхувальна речовина є видозміненим секретом павутинних залоз[2]. Водяний павук трапляється в стоячих або повільно текучих водоймах доволі часто.
Харчується водяний павук різними дрібними тваринами, які заплутуються в нитках його підводної павутини, або яких він ловить, плаваючи по воді. Спійману зайву здобич він інколи вішає в своєму гнізді.
Тривалість життя ред.
Життя водяного павука триває близько 18 місяців. Зимують сріблянки в різних стадіях: дорослих самців на зимівлі зустрічається менше, ніж самок; найбільше серед зимуючих молодих павуків. Іноді разом з самками зимують і пізні яйцеві кокони. Для зимівлі будується особливий зимувальний дзвін, особливо міцний. До складу його стінок, крім звичайної павутини, входить особлива склоподібна маса. Іноді павуки зимують у порожніх раковинах молюсків. Там вони теж плетуть павутиновий кокон, але менш щільний. Раковини з павуками часто вмерзають в лід, але сріблянки прекрасно переносять таку сувору зимівлю. Навесні раковини і зимівельні дзвони павуків розносяться повінню, що сприяє їх розселенню.
Гніздо ред.
Дзвіноподібне чи воронкоподібне гніздо сріблянка робить під водою із павутинок, прикріплюючи його до різних підводних предметів . Гніздо, відкрите знизу і досягає величини лісового горіха, павук наповнює повітрям і використовує його в якості своєрідного водолазного дзвона.
Для наповнення гнізда повітрям водяний павук піднімається на поверхню води і виставляє кінчик черевця, розсуваючи при цьому павутинні бородавки, потім швидко ниряє і забирає при цьому з собою, крім шару повітря, яке покриває все черевце, ще й бульбашку повітря на його кінці. Досягнувши гнізда, павук відділяє бульбашку задніми лапками від черевця і переводить його в свою домівку.[3] Сріблянки — самці інколи забираються в пусті раковини равликів і зимують в них, заткнувши вхід павутиною.
Самці і самки сріблянки живуть поряд в гніздах, що є дуже нетиповим для павуків.
Розмноження ред.
Яйця відкладаються в кокон із павутини, в якому міститься повітря, поміщаються поблизу від гнізда або в самому гнізді і детально охороняються самкою.
Зв'язок з людиною ред.
За токсичністю отрута сріблянки займає третє місце серед павуків України, поступаючись тільки каракурту і тарантулу. Тим не менш, вони не погано переносять неволю, проживаючи в акваріумах.
Примітки ред.
- ↑ Аннотированный перечень редких и находящихся под угрозой исчезновения видов беспозвоночных животных, особо охраняемых в пределах России // 2003* Россия* Красный список особо охраняемых редких и находящихся под угрозой исчезновения животных и растений. (2-й выпуск). Часть 2. Беспозвоночные животные (Бюллетень Красной книги, 2/2004 (2008)) / отв. ред. В. Е. Присяжнюк. — М.: Лаборатория Красной книги Всероссийского научно-исследовательского института охраны природы, 2004 (2008). — С. 118. — 512 с. — ISBN 978-5-9243-0158-7 Полный текст [Архівовано 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ И. И. Акимушкин. Патент на водолазный колокол // Насекомые. Пауки. Домашние животные. — 4-е изд. — М. : Мысль, 1995. — Т. 3. — С. 219—220. — (Мир животных). — 15 000 екз. — ISBN 5-244-00806-4.
- ↑ Микрокосмос (фильм, 1996), 40-я минута
Література ред.
- Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. American Museum of Natural History [Архівовано 28 січня 2018 у Wayback Machine.]DOI:10.24436/2(англ.)
- Н. М. Книпович. Водяний павук // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)