Підсрібник Лаодіка

вид комах
(Перенаправлено з Argynnis laodice)
Підсрібник Лаодіка
Самиця
Самиця
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Родина: Сонцевики (Nymphalidae)
Рід: Підсрібник (Argynnis)
Вид: Підсрібник Лаодіка
Argynnis laodice
(Pallas, 1771)
Посилання
Вікісховище: Argynnis laodice
Віківиди: Argynnis laodice
NCBI: 405016

Підсрібник Лаодіка (Argynnis laodice) — вид денних метеликів родини сонцевиків (Nymphalidae).

Назва ред.

Вид названо на честь персонажа давньогрецької міфології Лаодіки — дочки Пріама й Гекаби, коханої Акаманта, після смерті якого вона померла з туги.

Поширення ред.

Вид поширений у Скандинавії, Східній Європі, Росії, на північному заході Казахстану, у Маньчжурії (Китай), Кореї та Японії.

Опис ред.

Довжина переднього крила 24-35 мм. Зверху крила насичено-рудого забарвлення. Нижня частина заднього крила з однією або декількома вузькими блискучими перев'язями або лініями. Постдискальна область низу заднього крила фіолетова, різко контрастує з жовтуватими дискальною і базальною частинами, від яких відділена вузькою перламутровою смугою.

Гусениця чорно-сірого забарвлення з жовтою розірваною смугою на спині, з шістьма темними плямами з боків тіла. Голова гусениці червонувато-сіра. Лялечка блискуча, темно-бура, в дрібну чорну смужку.

Спосіб життя ред.

Метелики літають у липні-вересні. Гусінь можна спостерігати у серпні-жовтні. Кормовими рослинами гусені є фіалка болотна та фіалка собача. Зимує на стадії гусениці.

Охорона ред.

Вид занесено до списків рідкісних і зникаючих видів тварин Львівської[1] та Сумської[2] областей.

Примітки ред.

  1. Рідкісні та зникаючі види тварин Львівської області. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 23 грудня 2018.
  2. Додаток 1 до рішення обласної ради шостого скликання від 18.11.2011 Перелік видів рослин, тварин і грибів, що підлягають особливій охороні на території Сумської області. Тварини. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 23 грудня 2018.

Посилання ред.