Печериця Романьєзі

вид грибів
(Перенаправлено з Agaricus romagnesii)
Печериця Романьєзі
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Тип: Базидієві (Basidiomycota)
Підтип: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас: Agaricomycetidae
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Печерицеві (Agaricaceae)
Рід: Печериця (Agaricus)
Вид: Печериця Романьєзі
Agaricus romagnesii
Wasser, 1977
Посилання
Вікісховище: Agaricus romagnesii
Віківиди: Agaricus romagnesii
MB: 308367
IF: 308367

Печериця Романьєзі (Agaricus romagnesii) — гриб родини печерицевих (Agaricaceae).

Загальна характеристика ред.

Шапка (діаметр 2,5-8 см) напів-куляста, з віком опукло- чи плоскорозпростерта, білувата, брудно-біла, пізніше з сірувато-коричневим відтінком, до центра темніша, вкрита притиснутими сірувато-коричнюватими, коричневими, жовтувато-вохристими лусочками. Пластинки вільні, тонкі, густі, білувато-рожеві, згодом темно-коричневі. Спори 6,2-8Х3,5- 5 мкм, світло-коричневі, еліпсоїдні, гладенькі. Ніжка 2-6Х0,8-1,5 см, центральна або бокова, рівна, циліндрична, до основи звужується, з добре розвинутими міцеліальними тяжами, білувата, біля основи жовтувата, з верхівковим білуватим кільцем. М'якуш білуватий, на зламі стає коричнево-вохристим, з приємним грибним запахом. Плодові тіла з'являються у травні — жовтні. Гумусовий сапротроф. Гриб отруйний.

Поширення ред.

Вид поширений у Євразії. Місця зростання — парки, сади, вздовж доріг, зрідка галявини широколистяних лісів. Чисельність — Трапляється поодинці, спорадично. Причини зміни чисельності — Руйнування та знищення екотопів.

Наукове значення ред.

Рідкісний вид, морфологічно подібний до їстівного гриба — печериці степової (Agaricus campestris L.: Fr.).

Статус: II категорія. Червона книга України.

Заходи охорони ред.

Охороняється у дендрологічному парку Асканія-Нова. Необхідно створити мікологічні заказники для збереження природних популяцій, ввести вид до колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Посилання ред.