532 Геркуліна
532 Геркуліна (532 Herculina) — астероїд головного поясу, відкритий 20 квітня 1904 року Максом Вольфом у Гейдельберзі.
.png) | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Макс Вольф |
| Місце відкриття | Обсерваторія Гейдельберг-Кеніґштуль |
| Дата відкриття | 20 квітня 1904 |
| Позначення | |
| Позначення | 532 Herculina |
| Названа на честь | Геракл |
| Тимчасові позначення | 1904 NY, 1950 JP |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[2] | |
| Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,773860282007 а. о. |
| Перигелій | 2,285134209143 а. о. |
| Афелій | 3,262586354872 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,176189866531 |
| Орбітальний період | 1687,428189570 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,213342411976 °/д |
| Середня аномалія | 320,4349619474° |
| Нахил орбіти | 16,31709788162° |
| Довгота висхідного вузла | 107,5622209900° |
| Аргумент перицентру | 75,93133927460° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 222,39 км |
| Маса | ~2,29×1019кг [1] |
| Середня густина | ~4 г/см³[1] |
| Період обертання | 9,405 год |
| Альбедо | 0,1694 |
| Спектральний тип | S (Толен) S (SMASS) |
| Видима зоряна величина | 8,82[3] до 11,99 |
| Стандартна зоряна величина | 5,81 |
| Кутовий розмір | 0,228" до 0,073" |
 532 Геркуліна у Вікісховищі | |
Фізичні характеристики
ред.Протягом тривалого часу дослідникам не вдавалося встановити форму цього астероїда. Неодноразово одержувані криві блиску не могли дати однозначної відповіді на це питання. Набір кривих блиску, отриманих 1982 року, виявив щонайменше три основні осі симетрії астероїда, що відповідають розмірам 260, 220 і 215 км. На основі аналізу цих даних 1985 року було зроблено висновок про некулясту форму об'єкта з однією світлою плямою, тоді як пізніше, 1987 року, на підставі даних фотометричної астрометрії астероїд було визнано кулястим із двома темними плямами, що у свою чергу було спростовано 1988 року за результатами дослідження інфрачервоного випромінювання. У підсумку наприкінці 1980-х років було прийнято модель, яка на підставі альбедо й основних топографічних особливостей поверхні описувала астероїд як тіло неправильної форми з трьома осями симетрії[4].
Фотометричні дослідження останніх років (2002) дозволяють з упевненістю стверджувати, що форма Геркуліни не куляста, а «блокова». Цей аналіз указує на наявність декількох великих структур, подібних до тих, які виявлено на астероїді 253 Матільда, але значних змін альбедо там виявлено не було. Запропоновані співвідношення осей становлять 1:1,1:1,3 і приблизно відповідають запропонованим раніше моделям, але є дещо більш витягнутими[5].
Примітки
ред.- ↑ а б Masses and densities of minor planets [Архівовано 2013-01-01 у Wayback Machine.] - Yu. Chernetenko, O. Kochetova, and V. Shor
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 532 Геркуліна (англ.) . Процитовано 2014.04.30. Останнє спостереження 2014.04.09.
- ↑ Bright Minor Planets 2005. Minor Planet Center. Архів оригіналу за 27 серпня 2010. Процитовано 21 травня 2008.
- ↑ J. Drummond (31 травня 1988). Speckle interferometry of asteroids (PDF). Steward Observatory, University of Arizona. Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2020. Процитовано 5 квітня 2010.
- ↑ M. Kaasalainen, J. Torppa and J. Piironen (2002). Models of Twenty Asteroids from Photometric Data (PDF): 369—395. Архів (PDF) оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 5 квітня 2010.
Див. також
ред.Посилання
ред.