2С23 «Нона-СВК»
2С23 «Нона-СВК» — російська батальйонна самохідна артилерійська установка, основною зброєю якої є міномет-гармата калібру 120 мм.
| 2С23 «Нона-СВК» | |
|---|---|
 «Нона-СВК» в парку «Патріот» | |
| Тип | самохідна артилерійська установка |
| Походження |  СРСР, Росія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1991 |
| Оператори | Росія Венесуела |
| Війни | Війна на сході України |
| Історія виробництва | |
| Розробник | СРСР ЦНДІ «Буревісник» |
| Виготовлення | 1981-1991 |
| Характеристики | |
| Довжина | 7730 |
| Ширина | 2900 |
| Висота | 3075 |
| Калібр | 120-мм 2А60 |
| Підвищення | −4…+80° |
| Траверс | −35…+35° |
| Темп вогню | 8—10 |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 0,04…12,8 |
| Приціл | 1П8, 1П30, ТКН-3А |
Другорядне озброєння | 1 × 7,62-мм ПКТ |
| Двигун | дизельний, КамАЗ 7403 260 |
| Питома потужність | 19,1 |
| Підвіска | індивідуальна торсіонна 8x8 тиск на ґрунт: 2,3—3,7 |
| Дорожній просвіт | 475 |
| Швидкість | шосе: 80 бездоріжжя: 10 на плаву |
| Прохідність | підйом: 30° стінка: 0,5 рів: 2 брід: плаває |
2С23 «Нона-СВК» у Вікісховищі | |
Розробка
ред.Розроблена в конструкторському бюро Пермського машинобудівного заводу імені Леніна під науковим керівництвом климовського Центрального науково-дослідного інституту точного машинобудування і горьковского Центрального науково-дослідного інституту «Буревісник» на базі шасі плаваючого колісного бронетранспортера БТР-80. САУ 2С23 «Нона-СВК» призначена для ураження живої сили, артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, броньованих цілей, вогневих засобів та пунктів управління. Здатна вести прицільний вогонь без попередньої підготовки з закритих позицій і прямим наведенням. Можлива стрільба всіма видами 120-мм мін російського і закордонного виробництва.
Оператори
ред.
СРСР — перейшли до Росії
Росія:
- Сухопутні війська Росії — 30 одиниць 2С23, станом на 2016 рік[1]
- Морська піхота Росії — 12 одиниць 2С23, станом на 2016 рік[2]
Венесуела — 13 одиниць 2С23, станом на 2016 рік[3]. 18 2С23 поставлено з Росії в період з 2011 по 2012 рік.[4]
Україна — 9 одиниць (включаючи 8 трофейних) 2С23.[5][6][7]
Бойове застосування
ред.Чечня
ред.Вперше САУ «Нона-СВК» були використані під час Першої чеченської кампанії, де ними підсилювались мотострілецькі батальйони. Разом з полковою і дивізійною артилерією зазвичай використовувались для придушення та знищення вогневих точок чеченських підрозділів, що були облаштовані в міській забудові[8].
Російсько-українська війна
ред.Під час конфлікту на Донбасі як мінімум 5 одиниць САУ «Нона-СВК» були помічені на кордоні з Україною в Новошахтинську[9][10][11][12][13]. Восени 2014 року САУ «Нона-СВК» спостерігалися в контрольованому на той час проросійськими формуваннями Луганську[14][15], поряд із військовослужбовцями 61-ї бригади морської піхоти РФ.
27 березня 2022 року російські загарбники кинули свій міномет 2С23 «Нона-СВК»[16][17].
В результаті наступу на початку вересня 2022 року в районі Ізюма на Харківщині, українська армія поповнилася сотнями одиниць трофейної російської техніки. Зокрема великою кількістю 152-мм самохідних артустановок «Мста-С», причому модернізованих, та навіть 120-мм самохідний міномет «Нона-СВК»[18].
В лютому 2023 року стало відомо, що українські військові застосовують американські 120-мм міни M1101 для стрільби з трофейних причіпних гаубиць 2Б16 «Нона-К» та самохідних мінометів 2С23 «Нона-СВК»[19].
Галерея
ред.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Military Balance 2016, p. 190
- ↑ Military Balance 2016, p. 194
- ↑ Military Balance 2016, p. 416
- ↑ Stockholm International Peace Research Institute — Arms Transfers Database. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ Техніка війни. Українці придумали кращу альтернативу броньованому склу, друге життя зброї з СРСР — Телеканал новин 24. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ У Житомирі засвітилася реанімована 2С23 «Нона-СВК». Військова панорама. 4 серпня 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 18 серпня 2016.
- ↑ САУ «Богдана» – розробка Краматорського заводу. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
- ↑ Major Gregory J. Celestan. The Russian artillery in Chechnya // Field Artillery. — HQDA PB6-97-1, 1997. — № January—February. — С. 44.
- ↑ _ DiaMaTTo (24 квітня 2014), 24.04.14 Новошахтинск. Военная техника, процитовано 4 липня 2016
- ↑ Військове телебачення України (23 січня 2016), Техніка війни №18. Броня. 9 арсенал. 2С23. 2С7. Т-34, процитовано 4 липня 2016
- ↑ nesvetaytv (24 квітня 2014), Проезд военной техники через Новошахтинск 24 04 2014, процитовано 4 липня 2016
- ↑ Анастасия Сивко (24 квітня 2014), Новошахтинск (Военная техника), процитовано 4 липня 2016
- ↑ Hirosima Nagasakieva (24 квітня 2014), Россия ответила на штурм блок-постов в Славянске 24.04.2014, процитовано 4 липня 2016
- ↑ Askai. Две арт.установки "Нона-СВК" 61-й ОБрМП ВС РФ на территории бывшей в/ч 3035 в Луганске. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ Askai. Российские морпех и арт.установка "Нона-СВК" из 61-й ОБрМП на территории бывшей в/ч 3035 в Луганске. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ Окупанти втекли та залишили на полі бою рідкісну зброю – міномет 2С23 "Нона-СВК". Фото [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.]. news.obozrevatel.com. 28 березня 2022.
- ↑ Bratchuk_Sergey [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.]. t.me. 28 березня 2022.
- ↑ Які російські трофеї захопили ЗСУ: танкова рота, "Зоопарк" і ключ до "Орланів". www.bbc.com. 13 вересня 2022.
- ↑ Трофейні “Нони” України отримали американські міни. Мілітарний. 19 лютого 2023.
Посилання
ред.- Михайло Жирохов (26 лютого 2018). Єдина і неповторна – САУ 2С23 «Нона-СВК». http://uprom.info/. Національний промисловий портал. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 26 лютого 2018.