122-мм гаубиця зразка 1910 року — легка польова гаубиця періоду Першої світової війни виробництва Російської імперії та СРСР. впродовж 1917–1920 років була на озброєнні армії України.[1]

122-мм гаубиця зразка 1910 року
Тип Легка гаубиця
Походження Російська імперія
Історія використання
На озброєнні 1911-1945
Оператори

Російська імперія

УНР, Українська держава

РРФСР

СРСР

та інші.
Війни Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Українсько-радянська війна
Друга світова війна (модернізовані варіанти)
та інші.
Історія виробництва
Розробник Фірма "Шнейдер"
Виробник Обуховський завод та інші підприємства
Виготовлення 1911-1929
Характеристики
Вага

бойова: 1331 кг

похідна: 2375 кг
Довжина 12,8 калібрів
Обслуга 7

Снаряд граната або шрапнель 23 кг
Калібр 122 мм
Підвищення від -3° до 44,5°
Траверс
Темп вогню 5-6 пострілів на хвилину
Дульна швидкість 335 м/с
Дальність вогню
Максимальна 7,68 км

122-мм гаубиця зразка 1910 року у Вікісховищі

Створення та опис ред.

Досвід Російсько-японської війни продемонстрував необхідність прийняття на озброєння легкої польової гаубиці. Головне артилерійське управління визначило для легкої гаубиці калібр 48 ліній (122 міліметри). При прийнятті на озброєння розглядалася власна російська розробка а також варіанти, запропоновані німецькою фірмою «Крупп» (з горизонтальним клиновим затвором) та французькою фірмою «Шнейдер» (з поршневим затвором). 1909-го року було прийнято на озброєння гармату, розроблену фірмою «Круппа», а 1910-го року — фірмою «Шнейдера».

Боєкомплект складався з фугасного снаряду з детонатором та шрапнель з трубкою з 45-секундним затриманням. Максимальний заряд складався з 5 зарядів у гільзі максимальною загальною масою 1,773 кг. Гаубиця зразка 1910-го року мала щит, що став обов'язковим елементом польових гармат Першої світової війни.

Примітки ред.

Посилання ред.