Відкрити головне меню

Ґо́нта Дмитро́ (нар. бл. 1900, Катеринославщина — пом. 1959, м. Філадельфія, Пенсильванія, США) — командир 2-ї батареї полку Чорних запорожців, сотник Армії УНР, бандурист.

Дмитро Ґонта
MOlMsiUVB8g.jpg
Народження 1900(1900)
Катеринославщина
Смерть 1959(1959)
м. Філадельфія, Пенсильванія, США
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Роки служби 1918 —1921
Звання 09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник Армії УНР
Командування командир 2-ї батареї полку Чорних запорожців
Війни / битви Українсько-радянська війна
Нагороди
Хрест Симона Петлюри

ЖиттєписРедагувати

Дмитро Ґонта брав активну участь у визвольних змаганнях 1918—1921 роках. У 1918—1919 роках ад'ютант отамана Юхима Божка, з яким активно формував «Запорізьку Січ» на Катеринославщині. Після розформування «Січі» в полк «Чорних Запорожців» Петра Дяченка, командував кінною батареєю полку «Чорних Запорожців»[1].

Вивчав гру на бандурі в кобзаря Антіна Митяя, та пізніше у Костя Місевича. У 1925 році разом з Костем Місевичем та Данилом Щербиною виступав у Народному домі Львова. У 1930-х рр.

Виступав у міжвоєнний період по Галичині та Польщі у складі тріо бандуристів разом із К. Місевичем та Д. Щербиною. Чимало зробив для популяризування бандури у Галичині та на Волині. Автор пісні «На чужині» («Лети, моя думо», слова Романа Купчинського). Розмальовував церкви у с. Курилівка та с. Буців біля Перемишля.

Під час німецької окупації 1943 року був засланий до концтабору Дахау. 29 квітня 1945 звільнений американцями. Після війни опинився в Мюнхені, а потім поселився у місті Філадельфія, США[2].

ДоробокРедагувати

СтаттіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Їх звали Чорні Шлики. tyzhden.ua. Процитовано 2017-03-05. 
  2. Кобзар з наганом. pres-centr.ck.ua. Архів оригіналу за 2017-03-27. Процитовано 2017-03-05. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати