Відкрити головне меню

Митяй Антін Огійович (прізвисько — Петюх, Пітюх; інший варіант імені Антон Агейович) (18861921)  — бандурист, учасник національно-визвольного руху 1917—1921 років.

Кобзар А. Митяй (Петюх)1913 р.)

Зміст

БіогафіяРедагувати

Антін Митяй (по-вуличному Петюх) — учасник революції 1905 року, політичний засланець. Був висланий в Сибір (Томськ) в 1906 за анти-державну пропаганду. Повернувся в Україну в 1912 р.

Народився 1886 р на Канівщині, в м. Медвині Шевченківського краю. Походив з бідної селянської родини, осліп малим хлопцем. Чув раз бандуриста і з того часу мрія його була навчитись грати на бандурі. Зробили йому бандуру коваль і тесля таки в Медвині, довбану з верби. В 1905 р. був у Києві. За те що розповсюджував революційні прокламації був виселений у Вятку. Після відбуття покарення працював на молочній фермі «Я» у Києві. Вивчав гру на бандурі у Гната Хоткевича який в цей час жив в Києві (Приблизно 1912 р).

Серед учнів був Місевич Костянтин Федорович, О. А Маркевич.

Місевич пам'ятає як Митяй приговорював: «Як будете грати на бандурі, то постарайтесь мати кількох учнів, аби передати їм своє знання, щоб не гинули наші козацькі думи. Я маю учнів: Вас і одного учителя з Канівщини. Як умру, Ви передасте другим кобзарське мистецтво, щоб розширялось воно по всій Україні!»

Ентузіяст був із нього великий, знав добре історію України, навіть у мене місцеві учительки годинами читали йому історичні оповідання. Поводиря мав сусіда з Медвина Марушевського, сина козака, — хлопець 18 літ, мав шість класів гімназії. Захопився думами і пішов у світ з Антоном Митяєм.

В 1917 р. виступав у Проскурові на запрошення товариства «Просвіти».

В 1919 р. учився у Івана Кучеренка та Гната Хоткевича. Бував часто з українським військом, їздив на бронепоїзді «Хортиця», а також з кінною батареєю Полку Чорних Запорожців, якою командував Дмитро Гонта, який також грав на бандурі.

В 19191920 рр. Митяй ходив згодом з повстанцями. Очолював Пропагандистський відділ у штабі отамана Цвітковського.

В 1920 році був учасником протибільшовицького повстання в Медвині, в якому пізніше трагічно загинув[1] (розстріляного в 1921 р. більшовиками, за іншою версією застрелився).

РепертуарРедагувати

Дума «Про Марусю Богуславку», «Буря на Чорному морі», «Про Морозенка», «Про Нечая», «Про Богдана Хмельницкого», «Про смерть козака-бандуриста». Знав безліч народних побутвих пісень.

УчніРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Місевич К. Бандурист Антін Митяй. // Літопис Червоної Калини, 1931, N 9.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Бахтинський, Ф. Кобзар Митяй // Музика, 1925, № 11-12 — С.436-437
  • Бахтинський, Ф. Київські вуличні співці // Музика, 1925, № 11-12, — С. 434—436, 1927, № 3 — С.40-43
  • Бандурист Антін Митяй[недоступне посилання з липень 2019]
  • Кость Місевич — Літопис Червоної Калини. — 1931. — IX. — С. 11-12. Бандурист Антін Митяй