Теодо́р Яхимо́вич (* 15 березня 1800, Белзець, тепер Гончарівка, Золочівського повіту — †14 квітня1889, Відень) — український митець-маляр, театральний декоратор.

Яхимович Теодор
Народився 15 березня 1800(1800-03-15)[1][2][3]
Белзець, Белзець, Томашівський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща
Помер 14 квітня 1889(1889-04-14)[1][2] (89 років)
Відень, Австро-Угорщина[4]
Країна  Австро-Угорщина
Діяльність художник, сценограф
Alma mater Віденська академія мистецтв

Біографія ред.

Походив з греко-католицької священичої родини, яка у 19 столітті дала Галичині львівського митрополита Григорія Яхимовича. Студіював у Віденській Академії Мистецтв, яку закінчив 1828 р. і став декоратором віденських театрів, у 1851—1871 рр. був головним митцем Цісарської опери. Його оформлення сцен використовувалося до знищення будинку опери за Другої світової війни (1945 р.).

Крім праці в театрі, Яхимович намалював чимало жанрових та історичних картин, краєвидів. Серед інших: «Геройство Давида» (1841), «Марія і Магдалена» (1842), «Середина церкви Шярів у Відні», «Хрищення Христа в Йордані» (1849, до кінця війни в єпископській палаті в Перемишлі), «Середина церкви св. Стефана у Відні» (1860), «Середина Марійського костьолу в Кракові» (1881) та ін. Яхимович намалював також 75 образів для іконостасу церкви у Лівані й численні портрети, в тому числі родинні, які зберігаються в його нащадків в Австрії. Яхимович був видатним представником класично-академічного мистецтва, типового для його доби і для столичного Відня, якому підлягала тоді Галичина, позбавлена середовища, здатного утримувати митця такого формату.

Примітки ред.

  1. а б в RKDartists
  2. а б в Theodor JachimowiczOUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. Dr. Constant v. Wurzbach Jachimowicz, Theodor // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 10. — S. 12.
  4. Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.

Література ред.

Посилання ред.